Слово "жопа" і успєх.

Рандомна фраза тижня: "Ти не можеш провести емпіричну дію над внутрішнім процесом". 

Я, канєшно, знав, шо в Куівє є дуже багато всяких заброшок і нєдостроєк, но шоб стока. Знайшов в цих ваших інтернетах дуже годний сайт гарацкіх "сталкєрав" (лол) і там в них є каталог всяких таких приміщень, підвалів, заводів, убєжищь, храніліщ і всячєскіх вазможних мєст абітанія матки всєя бомжей. Даже єсць штуки, висота яких перевалює за 30 поверхів. Каталог аж на 24 сторінки з падробним апісанієм мєста і фотками.

Зачєм мнє? Хах...Ну, шо ви як маленькі. Там буде то, шо пока нізя називать. Зараз моя задача взяти весь список того, шо я вибрав на сайті, відмітити це все на карті, прикріпити інфу і фотки кожного місця. Мєтодом "Андрюха, шо скажеш?" ми всі оберемо найкраще з них по всяким там важним і нужним парамєтрам. Така робоча пєтрушка, шонеясно.

К другім навастям.

Завтра вже в сраних 8.30 ранку я закину свою жопу на комфортабєльний (нє) автобус і буду уютно і весело їхати 23 години аж до Чехії. На самам дєлє я буду плакать, шморгать носом, схлипувати і мєдлєнно проводить рукой зверху вниз по запатєвшему вікну. Бо знаю я ці паєздки. Зручно тільки перших 15 сікунд. А потом ваділа закриває двері з криком: "Ахаха! Попались, глупци!" і топіт на пєдаль газа так, шоб випригнуть на полном ходу було б смєртєльной ашибкой.

Утрєчком наступного дня я заповзу в свою обжиту шарагу, патєряю сазнаніє от жопной болі і проваляюсь в цій післяавтобусній комі десь до 2 числа. Бо потім треба готуватись до екзамену і здавати його. Патом пакую манатки, забираю документи, виписуюсь з кімнати і...на автобус дамой! 

Шоб нє сайті с ума, я пользуюсь спєциальной размінкой і трєніровкой жопних булок по мєтоду іще самого Чака Норріса. Вона проста, не дуже енергозатратна і крайнє ефєктівна.

1. Кожного ранку виходьте в падік, піднімайтесь на найвищий поверх будинку і сідайте жопой на найвищу сходинку лєснічной клєтки. Спускайтесь до останньої сходинки першого поверху іспользуя тока жопні мишци, нє касаясь ступєнєй руками, ногами і тулавіщєм. Якщо вийде, ефєктівно буде попробувать ще й піднятись назад тєм же мєтодом і хоча б до вашого поверху.

2. Якщо у вас є звичка довго сидіти, один раз на годину робіть паузу, сідайте на тверду поверхню (підлога) і с помащью одной ліш жопи пригайте, розвертаючи себе на 360 градусів. Всього 15 прижкових кругів на жопі і ви будете готові до длітєльних автобусних поїздок.

3. Якщо рівень вашої підготовки дозволяє і ви, як мінімум, кілька місяців використовуєте вищеописані методи укріплєнія булочних мишц, єсть іще один мєтод. Знайдіть у своєму місті боксерський зал і домовтесь про тренування баксьорів "на лапах". Замість трєнєрских "лап" використовуйте булки собствєнной жопи. Це буде держать ваш зад в тонусі і баксьори зможуть вдоволь посміятись, мутузячи ваш зад.

Якщо ж ви вже в путі, прижкові вправи можна робити прямо на асфальті, якшо автобус зробив зупинку. Можна використовувати сходинки в автобусі. І ще, якщо ви зупинились на заправкє, то можна притулитись вашей бєз самнєнія агонізірующєй жопой до холодної стєнки зданія заправки і пройти кілька кругів вокруг цього ж зданія нє атривая жопу. Це остудить ваші булки і ви знову зможете з комфортом їхати ще кілька годин.

Собачий жир

Здаров, піражочки.

Так люблю називати пости в блогє, шоб було логічно і з прив'язкою до чогось. 

"When I'm 80 years old and sittingin my rocking chair, I'll be joking about death. And my family will say to me: 'After all this time?' and I will say: 'Always'".

Поки всі закупляються алкоголем і продуктами, щоб з розмахом відсвяткувати завтрашні 9 днів без Алана Рікмана, я намагаюсь написати план і список літератури до своєї шикарної дипломної роботи. Внєзапні новини про те, шо треба отримати якісь кредити від свого куратора з Литви, не були б такими внєзапними, якби не їх внєзапность. Повідомлення вельмишановної пані Марії, старости групи, починалось словами "Просто раптом хтось не знає. Ви маєте до кінця цього семестру отримати кредити за магістерську". До кінця цього семестру, на сікундочку, це через 8 днів.

 І я б почав псіхувати чи переживати через те, що мене не попередили раніше, але:

а) Я знав, всі знали і всім було пофіг. 

б) За 8 днів я встигну написати весь сраний диплом, а не тільки список літератури і план.
в) Цікаву мені тему диплому задушили в зародише, тому писати диплом я рішив лєвой ногой.
г) Маша могла б вапщє не говорити, вона не має нам нагадувати про наші дипломи і строки.

Але вона нагадала, щоб ми потім не витрушували гавно із штанів з тупим виразом обличчя і питанням "які ще кредити за диплом?".

К другім навастям!

Сьогодні я нарешті зустрівся зі своїм другом у пабі, де ми уютно і лампово говорили за жізнь, рішали вапроси і філософствували на тему самолікування гастріта пивом і жирними сосісками з перцем чілі. Поки я сьорбав сідр і запихався бургєром, як животне, Павєл пріаткрил завєсу тайни своєї майбутньої роботи над одним проектом. 

Яким? Таким же, як і в мене. Який в мене? Хах, прям докопатись рішили, да?

Єсть, карочє, одна вєщь, яку тяжко понять. Я буду згадувати про неї в блогє, шоб дєржать вас в курсє, але шоб інтріга не пропадала, не буду все розповідати. Всєму свайо врємя. 

Поки я валявся в чеській апщагє кілька тижнів, як кусок торта, я придумав НЄЧТА. І цю ідею я почав розвивати і працювати над нею са всєй сірйознастью, бо коли я говорив про неї комусь зі своїх друзів, вони казали, шо це ріально круто і вапщє. По приїзду з Чехії я продовжив роботу і зрозумів, шо сам цю тілєгу я не витащу і що мені треба команда, бо слішкам всьо круто. Зараз нас вже 8 (hateful eight) і всі ми в потє ліца працюємо разом підтримуючи іскру життя в цьому проекті. Я витрачаю і витрачатиму на це майже весь вільний час. Ажидайтє, пацани, всьо будєт.

Карочє, сиділи з Пашой і мірялись проектами весь вечір, поки не прийшов час йти в аптеку, бо самолікування гастріта вибраним нами способом виявилось не дуже ефективним, а даже трошки апасним. Не знаю чого. що взагалі могло піти не так? Це ж дієтичне харчування. Піща багов.

Така пєтрушка. Думаю писати пости по п'ятницям, але може треба частіше? Моє життя зараз не дуже насичене цікавими подіями, тому я просто вирішу це голосуванням.

Ало, шотакое?

А вона така говорить: "Со временем ты сможешь монетизироваться".

Бандіти, я вазвращаюсь в строй. Нові пости в блог будуть заповзати із пєріодічностью дєта 1 пост в тиждень. Чого так довго не писав? Да чо-то...А ачом там писать? Шо я сижу дома і ще з Нового Года жру, як скатіна? У мене скоро вєкі жиром запливуть і нада буде спєциальні вєкорозжимающі падставки шукать. Такшто жизнь у мене не особо насищєна щас сабитіями. Це вам не путішествія по гєйропкє. 

Чого 1 пост в тиждень? Ну, патамуша жизнь нє кіпіт особо, а писати абишо і саскрєбать якусь інфу для поста із-пад нагтєй, шоб просто був пост кожен день, тоже якось не агонь. Развє шо праізайдьот шось таке, про шо широка вельмишановна громада далжна знать, бо капєц. 

Шоб ви собі понімали, расклад такий. Щас я приїхав до le maman, тут моя точка рєспауна. В Куєві буду уже завтра. Мені треба здати один екзамен в Брно (Брнє) і поїду я туди десь 1-го лютого, а повернусь 5-го. Кромє таво, єсть адна важная вєщь, вася, яку тяжко понять, но я над нєй работаю. Поки не буду писати. Не того, шо не хочу зглазіть, а імєнно нема шо писать.

Така пєтрушка...

І заходьте знову на сраний блог, бо я отета глянув, шо його кожен день перевіряють по 3-7 людей, аж всплакнув, больно дивитись, я вже місяць тут сам не появлявся, а вони прям наче ночують тут. Буду апять дєлать так, шоб прасмотри взлєтєлі ввись (атнасітєльна).