Собачий жир

Здаров, піражочки.

Так люблю називати пости в блогє, шоб було логічно і з прив'язкою до чогось. 

"When I'm 80 years old and sittingin my rocking chair, I'll be joking about death. And my family will say to me: 'After all this time?' and I will say: 'Always'".

Поки всі закупляються алкоголем і продуктами, щоб з розмахом відсвяткувати завтрашні 9 днів без Алана Рікмана, я намагаюсь написати план і список літератури до своєї шикарної дипломної роботи. Внєзапні новини про те, шо треба отримати якісь кредити від свого куратора з Литви, не були б такими внєзапними, якби не їх внєзапность. Повідомлення вельмишановної пані Марії, старости групи, починалось словами "Просто раптом хтось не знає. Ви маєте до кінця цього семестру отримати кредити за магістерську". До кінця цього семестру, на сікундочку, це через 8 днів.

 І я б почав псіхувати чи переживати через те, що мене не попередили раніше, але:

а) Я знав, всі знали і всім було пофіг. 

б) За 8 днів я встигну написати весь сраний диплом, а не тільки список літератури і план.
в) Цікаву мені тему диплому задушили в зародише, тому писати диплом я рішив лєвой ногой.
г) Маша могла б вапщє не говорити, вона не має нам нагадувати про наші дипломи і строки.

Але вона нагадала, щоб ми потім не витрушували гавно із штанів з тупим виразом обличчя і питанням "які ще кредити за диплом?".

К другім навастям!

Сьогодні я нарешті зустрівся зі своїм другом у пабі, де ми уютно і лампово говорили за жізнь, рішали вапроси і філософствували на тему самолікування гастріта пивом і жирними сосісками з перцем чілі. Поки я сьорбав сідр і запихався бургєром, як животне, Павєл пріаткрил завєсу тайни своєї майбутньої роботи над одним проектом. 

Яким? Таким же, як і в мене. Який в мене? Хах, прям докопатись рішили, да?

Єсть, карочє, одна вєщь, яку тяжко понять. Я буду згадувати про неї в блогє, шоб дєржать вас в курсє, але шоб інтріга не пропадала, не буду все розповідати. Всєму свайо врємя. 

Поки я валявся в чеській апщагє кілька тижнів, як кусок торта, я придумав НЄЧТА. І цю ідею я почав розвивати і працювати над нею са всєй сірйознастью, бо коли я говорив про неї комусь зі своїх друзів, вони казали, шо це ріально круто і вапщє. По приїзду з Чехії я продовжив роботу і зрозумів, шо сам цю тілєгу я не витащу і що мені треба команда, бо слішкам всьо круто. Зараз нас вже 8 (hateful eight) і всі ми в потє ліца працюємо разом підтримуючи іскру життя в цьому проекті. Я витрачаю і витрачатиму на це майже весь вільний час. Ажидайтє, пацани, всьо будєт.

Карочє, сиділи з Пашой і мірялись проектами весь вечір, поки не прийшов час йти в аптеку, бо самолікування гастріта вибраним нами способом виявилось не дуже ефективним, а даже трошки апасним. Не знаю чого. що взагалі могло піти не так? Це ж дієтичне харчування. Піща багов.

Така пєтрушка. Думаю писати пости по п'ятницям, але може треба частіше? Моє життя зараз не дуже насичене цікавими подіями, тому я просто вирішу це голосуванням.