Запахла вісной

Здаров, мазафакєри.

Падвідьом ітогі:

• 8 бєрєзня - DONE! "Дамскій угоднік" - Achievement unlocked.
• Начать пісать діплом - not yet.
• Пробігти 12 км і не померти - DONE! "Тоже мнє бєгун" - Achievement unlocked.
• Зареєструватись на InnoTech Ukraine - DONE!
• Знайти дівчину - АХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХ...

Так вот. Тіпєрь падробнєє.

Восьме бєрєзня пройшло крайнє гладко, бо шо? Бо ти береш і нікого не вітаєш. І шо? І нічо! 

Нє, ну, канєшна же я отсипав тюльпанів для le maman і сестри, вапросав нєт, але це така собі причина, єслі чєсно. Це я до того, шо, ну, ви поняли, да? Женщін нада любіть і уважать в любой дєнь года. Но нє всєх. І нє всєгда. Лол. 

А девятого бєрєзня мене вже чекав любімий суд і практіка. Но што же ета!? Архів! Це слово, від якого мене тошнить більше, чєм от слова "діплом". Суть в тому, шо тепер я не прошиваю справи і не перекладую бумашки! Казалось би, шо може бути бєспалєзнєє для бєз 5 мінут магістра права, якому 22 і який вчився в 3 різних унівєрах. Так вот. Заходиш в архів, берез ящик судових справ за 2012 год ілі окала таво і переносиш основну інфу з них в табличку в ворді. Ось це саме дніщє. Прям саме, дніщщнєє нема куди. І саме смішне, шо працівники суду це знають, просто окрім практікантів цим взагалі б ніхто, мабуть, не займався. Їду такий в ліфті з одним класним мужиком і грю, тіпа: "Архів - це ад", а він такий "Да, Дімон, да...І саме главне, шо ця срань нікому не треба, бо це все тупо згорить в пєчі. Згорить в пєчі".

От би така практіка горіла в пєчі. Всі 6 тижнів. Бо ця срань нікому не треба. 

З діпломом вапщє біда. Відкриваю цей вордовский файл і сразу же нада сдєрживать пріступи рвоти. Я уже проста настока німагу, шо аж вапщє. Хароший куратор і тєма інтірєсна. А вапщє тут, як завжди, начінаються всякі прікаляси. В Литві в мене зареєстрована одна тема діплома, а тут інша. Ну, не прям інша, але там кілька слів різняться, тому завтра мені треба сходити на каферду і узнать, концепція чи принципи? Бо напишу діплом, а в унівєрі скажуть: "Дімон, так тут слово не таке! Пєрєдєливай". Нє удівлюсь.

Да, я тут промишляю утрєннімі забєгамі під будинком і якшо всьо буде ок, то зарєгаюсь на благодійний полумарафон. кілька днів тому я вирішив спробувати пробігти не свої звичайні 6 км, а 12 і смог, нічого складного...якшо ви бессмертний! А якшо ви мамкін юріст, задрот і стартапєр вродє мєня, то ваш організм буде трєщать от пєрєгрузки, бо перші 6 км уже вибили із вас все дєрьмо і кожен ваш вдох звучить так, наче він останній. Ну, якшо не самий останній, то останній перед приступом кровавого кашля із ашмьотками мертвих легень. Краще пробігти 6 км в дощ чи сніг, чєм 12 в ідіальну погоду. Мене чекає 22 км через 37 днів. Штож, Дмітрій...Сподіваюсь, шо не розіб'ю асфальт своїми стальними яйцями, якшо здохну прямо там. Навіть якщо здохну, то добіжу по інерції, на автаматє. Тоже мнє прічіна.

В суботку зганяю на цей ваш InnoTech Ukraine, послухаю трошки про тіхналогії, попускаю слюні на столи інвесторів і вапщє вийду людєй пасматрєть і сібя паказать. 

Слєдітє за навастямі. А вапщє як хочете.