воскресенье, 3 апреля 2016 г.

Адін вистрєл - два жмура

Здаров, чітатєль-пачітатєль, шо ти. Ясно.

З останнього поста багато води утєкло, но больше всєго утєкало, коли я практіку в судє закончіл і защітілся в унівєрє. Так смєялся, шо всє ногі абассал. Це імєнно нада було бачить. І це далєко не всьо, шо праізашло. Аба всьом структуріровано і красіво чітайте ніже.

Chapter I. Пабідітєлєй нє судят.

"Мужик, якшо ми не візьмем ще 2.5 літра пива, то це буде просто рядовий поход в паб...".

В день закінчення 6 тижнів практіки (пятніца), я пашол с Пашей в пуб, а то і так аткладивалі сто раз, а тут і повод єсть. Я був настока падгулявший, шо понял - надвігаєцца істарічєскій мамєнт. Пєрває в жизні пахмєльє. Да-да, пацани. Ви нє аслишалісь. На етат раз всьо сірйозно. Лишнім було уже половина того, шо я вижрал в пабє, но ва мнє жив дух авантюрізма. 


- Альо, чувак, здарова. Можна я сьогодні до тебе впишусь?
- Да, можна.
- Я крайнє накідан. Даже нєвмєняємий, я б сказав. Тіжило хадіть, виповз із паба і щас приїду.
- Я тебе заберу на астановкє.
- Агонь.

А патом були разгавори про практіку, суди, дєла і жізнь. As usual.

Перед бєспамятним сном я, по наставлєнію Антона, випив дофіга води. Патом паставіл будільнік на 11 і папитался лєчь. Но хєр там плавал, всі знають, шо буває, коли ти накіданий питаєшся лєчь...Да-да, це були просто квадрокоптери. Патаму я лєгонько поставив одну ножку на пол, слєдуя дрєвнєй кітайской мудрості ("зазємлєніє"), і взявся рукой за холоднінький гріф штанги, яка лежала прямо біля діванчика, де я спав. Не питайте. Я не знаю.



Праснулся я, канєшно же, без будільніка в 7 утра. Тобіш чєрєз 4 часа. Оспадє, отета ад. Шоб асазнать вєсь ужас праісхадящего, я аж сєл на мінуточку на край дівана. Аценіть, так сказать, уравєнь паврєждєнія всєх сістєм. Мені наче всі пивні кружки в пабі вчора об вісок розбили, а тошнота була настока сільной, шо я боявся вдихнуть лишній раз. А вдруг паслєдній. Ми ще потім з Пашой перекидались повідомленнями, шоб вичислить, хто перший здохне, шоб всім можна було розказать круту історію: "Ми з чуваком так бухали, шо він аж здох!". От не знали, хто з нас двох цю історію розкаже. Там непонятно було. Могло буть і два жмура, тоді б бармен в пабі розповідав всім пасєтітєлям трошки іншу історію: "Були в нас два чувака недавно, то вони так набухались, шо здохли!".



Єлє вибрався з цього дєрьмового састаянія. Доповз до найближчого мака, думав він маєй магілой стане, но нєт. Карочє, нада падвязувать з такими набєгами на алкоголь, бо це дічь.



Chapter II. Защищайтесь, сударь!

Захист практіки треба було бачити. Я довше пічатав собі щоденник і характеристику, чєм здавав. Єслі вкратце, то захист практики виглядав прімєрно так:

- Доброго дня, я на захист практики, ось документи.
- Ок, шо там, як воно?
- Такоє.
- Красава, 90!

Люблю наш унівєр. Абсолютно не важливо шо ти вчиш, на якому ти факультеті чи яка в тебе група. В тебе буде море досвіду, навіть якщо ти ні дня не будеш працювати за спеціальністю. Цілих 6 років вчитись тільки шоб пережити отету всю пєтрушку - це важливо. Ти виходиш з унівєра з повним розумінням того, шо ти хочеш от жизні, як нада дєлать, і як не нада і шо в жізні вапщє буває.

Вапщє єсть 2 варіанта:

1. Унівєр - це сходинка на путі к тваєй целі, тваєй мічтє. У тебе був план стати юристом\економістом\сатаністом і ти втілював його вивчаючи то, шо тобі для цього треба.

2. Так уж сложилось, шо ти вчишся. Планів в тебе ніяких, але і не вчитись тоже не можна, бо шо тоді вапщє дєлать. І тут ти або в процесі робиш це варіантом 1, або випускаєшся уже з чотким поніманієм того, шо і як дєлать дальше, потомушо ну шо це таке було токашо 6 лєт?

Якшо ви не підпадаєте під жодну з категорій, то у міня для вас плахіє новасті.

Кстатє, мені ще у вівторок семінар вести у 2 курса. Ох, рібята, держіться за стульчики, у мене для вас 10 питань семінару. Мама, витри сльози.

Chapter III. О, батєнька, да у вас зуби!

Сходив, карочє, на рядову правєрку до стоматолога, а там такоє началось, дядя, ти шо.

- Скока лєт?
- Уже 22 з половинкой.
- У тебе шо, пломб немає?
- Нє.
- Будут.

Я варяний, атвічяю. Грю, а шо такого далжно била праізайті, шоб у мене вдруг появились пломби? А він такий, тіпа, ти же кушаєш єду? Запіваєш? Ну, вот і прічіна. Хароший стоматолог, мені понравилось. Чотко.

- А пломби прям капєц як нада?
- Нє, не сильно.
- Но без пломб буде хуже?
- Без пломб буде хуже.
- А с пломбами?
- А с пломбами буде хуже, но чуть позже.

По-моєму, атлічний мужик. Шоб мені так всі все пояснювали.

- А діплом прям капєц як нада?
- Нє, не сильно.
- Но без діплома буде хуже?
- ...

Chapter VI. Шо там твій проект?

Та осьо-сьо вже допілюєм з пацанами, вапщє панти осталось, на цьому тижні прям запустимось. Там стока роботи, дядя, шоб ти собі понімав. Хоть бери і викреслюй із планів сон. Ніяких окремих постів про проект. Самі побачите.

Chapter V. Шо там твоя лекція?

Я прочитав лекцію про інтелектуальну власність, патенти та патентних тралєй. Як завжди, мені здалось, шо я люто облажався, але на цей раз було краще, ніж минуолого разу, коли було про аборти. Я учол горькій опит прошлих параженій і не наступав на ті ж граблі. От би так було зі стосунками. Лол.

Карочє:
Ніякої статистики
Більше картинок в презентації
Тільки підтверджена інфа зі ссилками
Відповіді на всі питання залу

Настільки нормально виступив, шо мене завєрбавалі на работку. Тепер буду читати такі ж лекції, але з зп. Можливо. Пасмотрім. Даволєн сабой. Я маладєц? Пффф...


Така пєтрушка.



Комментариев нет: