Носиться з тим порошком, як наркоман

Сьодня знамєнатєльний день, пацани. Забіг в магаз, куди мені мали доставити пратеїн, і купив його. Вот он! Красівий, хароший, пітатєльний. І дешевше ніж в Україні раза в палтара, якшо не в два. Вкус атлічєн, я думав, шо буде набагато гірше. Пушо абично всі беруть все з ванільним смаком, воно тіпа саме норм, а тут імєнно карамєльне фраппе (даже банана не було) і я такий: "Плєвать вапщє, бєру, даже якшо це буде смак мокрого картона". Атньосся, так сказать, са всєй атвєцтвєнастью. Ні а чьом нє жалєю. Воно мені якраз. 

Але день почався не з цього. Зранку в мене була пара на 9.30 і я вже думав всьо, отета рано вставать, началась учьобка, більше ніякого тобі сна до обіда. Но нєт, я впалнє собі виспався, сходив на пару порівняльного конституційного права і політики. Як говорив хтось із прєподів, не можеш зробити доповідь цікавою, зроби смішною, не можеш зробити смішною, зроби короткою. Вопщім, цей прєпод імєнно бєздарь, бо він управився десь за 25 хвилин. Нє, мужик він атлічний, було палєзно знать шо ми будемо вивчати і як звати всіх в групі, но всьо же...

А іще, пацани, щас таке розкажу, вапщє впісяєтесь. Прихожу сьогодні в унівєр, в цей наш корпус юрфака, а там знаєте шо? Знаєте? Карочє, там стоять якісь дєвушки і парні прям в холі і вони одягнені в спортивну форму для бігу. Ще там був стіл, за яким сиділа якась жіночка і шось записувала, а ще там стояла якась дошка з результатами. Як я зрозумів по пробігающим повз мене чувакам з бумашками, вони влаштували якийсь квест на швидкість прямо всередині корпусу юридичного факультету і для цього всім чеським студентам відмінили пари! Ви уявляєте цю дічь? Ідеш ти такий па калідору, шукаєш аудиторію і тут біля тебе на всій швидкості проноситься здаровий бугай в шортах і майкє з бумашкой в рукє, а там написана аудиторія, яку він має знайти і шось там зробити. Може естафєту передать, а може прибігти назад з чимось з тої аудиторії до своєї команди. 

Треба в нашому корпусі в Шеві таке влаштувати. Отета буде прікол, відміняємо пари на один день і приходимо всі в спартівках на забєг по червоному корпусу. Для першокурсників. Садим комісію на вході в актовий і треба пробігти до туалєта на першому поверсі, де пацани беруть справки для військомата, взять цю справку і сліть воду в одному з унітазів. За цим також буде слідкувати один з членів комісії, якого поставлять біля унітаза. Може даже в сусідню кабінку посадять. Буде защітано, тока якшо бєгущій сліл воду і побіг назад до актового. Там він передає естафєту другому чуваку, а той вже має бігти кудись в інше місце, наприклад, в рєкторат, завіряти справку для війскомата і назад. Назвемо це все "День ПКК", або Потний Красний Корпус. А шо. Так нові студенти будуть знати де у нас актовий, де брать справку, де її завірять і даже де знаходяться самі уютні туалєти в Шеві. Круто же.

Наступна пара була аж після обіду і я пішов в шарагу єсть єду і піть напіткі. 

Software law це імєнно цікава штука. Спробуйте якось почитати. Хоч лекція була і довшою, ніж у попереднього прєпда, але вона була прям настока інтірєсна, шо я слушал і запамінал. Навіть на якісь питання прєпода відповідав, бо сидів на першій парті і світився как мог, кароч.

після пари поїхав купив квиточок на автобус додому в пятніцу. Мене чекаю 23 години увлєкатєльнєйшой паєздки з Брно в Київ. Це буде бімба, пацани, атвічяю. Якшо автобус буде їхати дуже тихо, то можна буде поути, як плаче моя жопа. Я думаю, мені буде шо написати про це в бложек. В менеж буде купа часу подумати про наступний пост. Ага.

Дальше ви знаєте, купив пратєїн і втіраю в падмишки, так шоб точно. Більше нічого такого цікавого, пацики. Падхадітє завтра сюда же. Увідімся. 

Шота вапщє, кароч

День нє задался з самого ранку.

Точніше зранку все ще було харашо, я вирішив встати раніше, шоб панять, на скока мій організм готовий до таких стресів після Литви, літа і майже трьох тижнів Чехії. Ну, і похавать шось.

Якшо ви не вчитесь і не працюєте, то не повторюйте цього дома. Трюк випалнєн прафісяналам і пад прісмотрам мєдікав. 

Я встав в 7.10 

Я знаю, шо ви щас такі тіпа: "Оооо...тоже мнє подвіг, падумать тока, встав в 7.10, гірой". Но я був на грані смєрті. Карочє я поїв авсянку, а патом в 8.30 апять завалився спать. А шо.

Праснувшись дєта в абєд, я пашол в магазін. Патамуша абєд какбе наступіл, а абєда нєт. НІі про які найки мова вже не йшла, бо я б не встиг на пару, такшо план покупок на сіводня смєстілся. В магазі я іспитал німнога агарчєнія і вкусіл моральних мук. Бо шикалат - нізя.

Патом паєхал забрать із магаза замовлений мной пратєїн. Шоб умірєть в 30, шоб піть хімію, содоміт праклятий, наркоман, сам нє можеш накачацца. Ото сміху буде, якшо ріально десь умру, а всє на пратеїн падумают. Тіпа, помнітє Дімку, пацани? Ото такий, смішний з глазами як у риби. Да-да, він. Карочє, прікіньтє, пив протеїн і його машина збила! Харашо, шо ми нє пйом, а то б і нас всіх позбивало. Може даже всіх вмєстє одной машиной, але великой. Карочє, прієхал в протеїновий бутік, грю: "Где? Вчіра тока афармлял", а вони такі: "Щас нема, но завтра точно буде". Ну, думаю, афігєть. І паєхал дамой.

Сходив на пару кібєр-права, нічо нє понял, но інтірєсно. Анбелівебл. Фесінейтінг. А щас сижу і пишу цей пост для блога, пушо мєжду трєніровкой і парой у міня єсть німношк врєміні. Воно всігда так.

Піду дєлать дєла, а то день скатіцца іщо больше. Як Путін після виступу в ГА ООН. Хатя казалось би...

Сквозь прізму багацтва

Вітаю, шановне панство. Сьогодні чудовий день, бо Я нарешті отримав стипендію з литовського університету на всі 5 місяців мого перебування тут.

 Да, я знаю, шо я не буду тут аж 5 місяців, але лишнім не буде, бо я можу витрачатись так, наче мені треба прожити 5 місяців за 2. Канєшно, я не збираюсь витрачати гроші направо і налєво, я ж не ідіот, я можу економити і при цьому нормально жити, ні на що не жаліючись. Я можу привезти частину грошей з собою в Україну і купити там шось дорожче і гіршої якості. Ага. Цікаво, в них тут продаються золоті батони чи хоч булочки якісь? А то не солідно, пацани засміють. Хе-хе-хе...

Вопщім, жизнь хараша. Але треба витрачатись тільки на те, що мені насправді потрібно. Тому завтра я їду за найками і протом. Вапрос жизні і смєрті. 

В мене все ще немає пар, але завтра буде одна! Десь вона завалялась, точно одна має бути ввечері. Наканєцта.

Сьогодні я затарився продуктами і зварив собі грєчю. Бо це ілітно, дорого, багато. Більше нічого не робив, але зараз іду тренуватись і вчити чеську. А то день буде не просто скучний, а унилий як леція на 8 ранку в Шеві. 

Піду я, пацани. І запам'ятайте цей день як день, коли моя місячна зарплата була найбільша в моєму житті. Увідімся.

Еверест і мерзляки

Ахой, рібята. Сьогодні ходив на фільмєц в той самий кінотеатр, який знімає наш унівєр. Ціни такі, шо сеанс коштує 120 грн. Це не 3Д і без всякого такого. Але ано таво стоіт. Немає ніяких позначень місць, дуже уютно і круто.


Cinema Scala, Brno

Кінцо показують в оригіналі з чеськими субтитрами. Всьо впалнє собі ясно і просто, але я не впевнений, шо фільми не англійською будуть показувати в оригіналі і які тоді будуть саби. Правєрім.

Сьогодні ходив на "Еверест". Фільм крути, сірйозний, тіжолий. Наступного разу піду на "Марсіаніна", бо я прочитав шикарнєйшу книжку і впевнений, шо Метт Деймон шикарно відіграє, тим більше, шоя вже зацінив трейлер і на ютубє, і в кінотеатрі. Агонь агня. Ждьомс.

Завтра тут якесь мєсна національне свято, але сподіваюсь, шо магази будуть відкриті. Треба купити трошки шмоток на період мєжду суровой зимой і нєжной осєнью. І продуктів, а то we are out of Mineralka.

Після кінца знайшли одне місце прям біля кінотеатра, клубєшнік (госпаді, хто б сказав, шо я в такі місця буду ходити, не повірив би), але не просто, а імєнно арієнтірований на хіп-хап і тд. Там імєнно атборнєйший контєнгєнт, ви б це бачили. Але офіційнтки шикарні, дружелюбні і ціни демократичні. Мені сподобалось, треба буде зайти ще раз чи два.

Ось такий день, бандіти. Сьогодні я передивлюсь варінти того, як мені добратись до Києва і напишу про це пізніше, уточню інфу де і коли я буду. Треба забрати ще деякі зимові вєщічки і всяке таке.

Всім удачі. Скоро побачимось. 

Як сич

Шол ачірідной день без пар. Без пар, без справ і без проблем. Чорт, пацани, я просто тупо живу тут. Сірйозно, це виглядає так, наче я приїхав сюди просто пожити кілька місяців, заценіть шо тут і як, а патом назад в Литву чи Україну. Мене, звичайно, влаштовує такий стан речей, але я шось вапщє не настроєн почати внєзапно вирішувати кейси чи обробляти великі (чи навіть середні) об'єми інформації. Найбільші pieces of information, з якими я тут маю справу, це списки покупок в магазині. Не дуже важко, а? От і я про це ж.

По дорозі в магаз павстрєчал багацько мустангів, виглядало шикарно. Не знаю куди і для чого вони їхали, може якась сходка владєльцев мустангів чи шось таке, але яка різниця. Кому мустангів, пацани?

Ніколи раніше не бачив таких девайсів на візочках в супермаркетах. Це, як ви зрозуміли, вєщіца для тих, хто погано бачить, але все ж хоче прочитати з чого зроблено те, шо хочеться купити. Поняли? Ну, вот.

Зараз я іду в двір тренуватись, бо треба хоч шось робити. Завтра, мабуть, зайду в бібліотеку, почитаю якусь пазнаватєльно-развлєкатєльну літєратуру. Або поїду автостопом в Братіславу. Тут треба подумати. Оспаді, скоріше б стіпуха з Литви, може хоч збухаюсь.

Зходить конь в бар...

Ох, блін. Щас таке розкажу, пацани. Заходьте, сідайте. Почнемо, мабуть, з маленького теста на толерантність. Паєхалі!

Якшо ви прочитали назву морозива правильно, то можете читати цей пост далі бєз страха атвєдать порцию моральних страданій. 

"Сьогодні" уже па традіциї почалось з мюслєй з бананом і йогуртом. Я звик до таких сніданків всього за один тиждень, це круто, бо до цього я взагалі ніколи не снідав. Вода і русскіє младєнци не рахуються.

Я вирішив зганяти в бібліотеку і перевірити шо там і як. Для початку треба було зареєструватись. Мені таржествєнно вручили мою картку, яка коштувала 50 мєсних тугріків за пів року користування. Шикарно. 

Ця женщіна на фоні настінного водоспаду зустрічає вас при вході в бібліотеку. Вона какбе говорить нам: "Дивіться, пацани, яка в мене класна качка! Тіжола, с*ка!"

Також тут є список того, які пріключєнія нас тут ждут. Напрімєр, дрєвні манускріпти, шоб визивать ďábelа (чеського сотону).

Але це не все. Коли я побігав по поверхам, я понял, шо купив абонемент очєнь даже нє зря. Спочатку я шукав якісь книги для вивчення мов, інтелектуального і\чи медичного права, але потім...

1001 комікс, який варто прочитати до того, як помреш! Матєрь бложья. Там було всьо...

А ще, якшо цей блог читають мої маленькі любітєлі архітєктури (а вони читають), заценітє.

Блін, ця кніженция просто агромна і в ній стільки всього крутого, шо ви б зліпили всі сторінки слюнями. І така там не одна, просто ця найбільша. А на фото я какбе кажу вам: "Дивіться, пацани, яка в мене класна книжка!" Ну, ви поняли.

А ще там чєртовскі уютно, хоч і не так уютно, як в литовскьій бібліотеці. І ця не працює цілодобово, але тут є своя кафешка зі смачною їжею, а не гавном з автоматів. Такі от зміни.

Цікавий факт. Біля нашої шараги можна покататись на лашадях. У вас теж так? Хах. Я знаю.

Дєнь шол к завєршенію і я погодився піти на зустріч англомовних людей (не тільи з унівєра) в піццерію\паб\шосьіще. Зі мною були Вася, К, Андреас і Дієго. Два останні чувака - геї з Греції і Іспанії саатвєцтвєнна. Да-да, я знаю, шо компанія така собі, але будьте стриманішими. У мене теж бомбило при першій-другій зустрчі.

Карочє, ці чуваки виявились настільки смішними, шо я ржав весь вечір. Спочатку да, було трохи дивно і я не знав з чого почати діаложек окрім стандартних фраз про місце, куди ми прийшли, замовлення і людей навколо. Але потім Андреас так внєзапна зашутіл, шо я понял, в них немає ніяких проблем з самовизначенням і думками інших людей. Абісняю.

Сидим ми, хаваєм піццу, пацани пьють пиво, а я імбірний лимонад (хто з нас гей...) і тут разгавор зашол за те, хто яке мєсне пиво вже спробував. 

Дієго такий: -якось пив тут strawberry beer, було дуже смачно.

Андреас такий: - strawberry beer? It's so GAY!

Ви поняли? Нє, сірйозно, ви поняли? Вони стібуть один одного прям за це! Ну, тіпа, поняли??

Карочє, ми угарали з цього весь вечер. Це булодуже дивно для мене, я не знав, шо вони так роблять. Андреас розповідав, шо він живе із здоровенним муслімом в кімнаті. Хах! Агонь! Він молиться 5 разів на день і в перший день, коли Андреас тільки приїхав сюди, поселився в кімнату, то вночі прокинувся через те, шо в кімнаті на колінах стояла якась агромна фігура в чорному балахоні і молилась арабською! Я б там дуба врізав, ви колись прокидались від такого? Це, карочє, його сусід приїхав і вночі заселився в кімнату, поки Андреас спав.

Дієго розповідав, як вони виявляють інших гєїв серед будь-якої компанії і навіть застосовував цей скілл на практиці, показувавши хто насколо нас 100% гей. Пацани, у вас було колись таке дивне відчуття, коли ви виходите з супермаркета без покупок через кассу, але ви нічого не крали. Ви все одно намагаєтесь виглядати максімально нормально і дивитесь на охоронця тіпа "мужик, всьо в нормє, я просто нічого не купив". Во-во. Панімаєтє?

Ще він сказав, чому деякі геї заводять сім'ї з дітьми (с женщіной всмислє), які тому причини і шо вони вперше відчувають, коли до них приходить розуміння, шо вони геї. Коли Дієго сказав, шо в нього в голові було питання "Why me?", то Андреас відповів йому, шо він обраний, як Нео із Матріци, або Гаррі Поттер, але в нього на лобі має бути не блискавка, а маленький члєн. До сльоз, пацани. Ви б чули цей сьоб. "Дієго, ти ізбранний! Але, нажаль, ти не із воїнства Ісуса, ти не з його пацанів".

Вопщім, такий от день. Да, вєчєр трохи заголубився, але я не шкодую, було дуже круто. Це мої перші пасідєлки в пабі в компанії двох геїв, але ці пацани зарекомендували всю свою "братію" тільки з позитивного боку. 

К другім навастям!

Мені нарешті прийшов лист з консульства! На наступних вихідних я приїду на родіну забирати візу, тому плануйте свої вихідні обережно, шоб залишився час на мене. Наступного разу я приїду, мабуть, на Новий Рік. А може і нє :) 

Увідімся, не скучайте. 

Тішина і пакой

Ахой.

Пост за вчора, як ви зрозуміли. 

Сьогодні був, мабуть, самий лінивий день за всю історію мого перебування тут. Це не означає, шо я нічого не роблю, але планів на день в мене майже ніяких не було і виходити мені теж нікуди не треба. Да і погодка шось скатілась. Тому я приготував собі рис з овочами і шматками мертвої пташки, трошки посидів над чеською і...все. 

Але в усьому є свої плюси, в кімнаті дуже тихо і спокійно. Такий стан речей мені подобається. По-моєму, один такий "тихий" день на 10 днів мого перебування тут впалнє собі хароший расклад. Більше не треба, але і меньше теж. 

Майже все йде по плану. Предмети шикарні, навіть інтелектуальне затєсалось, якшо в Шеві дозволять його тут вивчати (оспаді...). Вільний час іде на тренування і вивчення мов. От тільки зал я досі не знайшов, а мови вивчаю сам і це буде, в кращому випадку, кілька тижнів, тому треба шукати курси чи шось таке. Я посадив вазон і чекаю, поки він виросте. І ще чекаю, поки прийде моя стіпуха з Литви, шоб купити собі ВСЕ. Я навіть не знаю з чого почати. Може сноуборд, але доведеться якось тягнути його додому. Чи може спустити все на поїздки по гєйропкє. Вася гріт, шо нада єхать в Вєну. Отака пєтрушка, пацани. 

В нашій шарагє на кухні готують такі страви, шо я і вдома такого ніколи не готував. Я не вмію готувати майже нічого, але тут прям можна сірйозно заімєть опит в цих вєщах. Може після поїздки сюди буде більш-менш нормальний скілл. В жізні пригодиться.

Сьогодні з К говорили про поїздки в Польщу, на її родіну. Вона зможе відвідати свою сім'ю, а я своїх друзів. А що може бути краще у такій ситуації ніж гід із місцевих. Треба тільки перед цим поїхати в Україну і забрати нарешті цю срану візу, бо мене скоро турнуть ка всєм чєртям. Пацани, не розходьтесь, я скоро приїду. 

Цікавий факт. Знаєте як в Польщі називають поясні сумки (бананка\банан)? Nerka! Тобто нирка! Я думаю, деякі здивувались навіть тому факту, шо в Україні їх називають "бананами"...Ну да ладна.

Від тренувань я почуваюсь так, наче мене збив камаз. Але мені норм, бо я можу відпочивати скільки захочу. Скоро я звикну до такої інтенсивності і моє тулавіщє скажет мнє спасіба в старасті. Якшо я не здохну до 30. 

Сьогодні я вапщє шота загуляв, вже майже четверта ранку, а я тільки дописую пост за вчора. Не хочу повертатись до "литовського" режиму. Ну нафіг. 

Нє унивайтє. Сьогодні ж спішемся. Добраніч.

Спортпіт і ботаніка

Дарова, рєбзя! Сьогодні я прокинувся в 12.00. Знаєте чого? Бо на цьому тижні в нас тільки одна пара і вона вже була. Добре, шо такий графік в нас в кінці навчання, а не на перших курсах, бо я не знаю як потім звикати. Тепер це не для мене, ці ваші будільніки...

Першим дєлом я побіг в магаз за мюслями, йогуртом і індюшатіной. Там же купив зошиток для французької і чеської мов. Потім зайшов в магічєскій магазін, де продають спортпіт і запитав про той, шо мені треба, а вони такі "щас нема, але замовляй на сайті і ми привезем" і я такий shiiieeeeet. Но! Я купив собі велику банку вітамінок і афігєнний шейкєр. Я прям в васторгє. Там навіть є відділення для додаткової порції прота чи пілюль, якшо вам треба. Це однозначно агонь, пацани, 10\10.

Сьогодні я аткушал запічьонава ласося. Було дуже смачно, але мало. Тому довелось йти в мєсну суши-кантору і добиватись невеликим сетом. Рибний вєчєр. Ніплоха.

Крімінальні новасті.

Сьогодні я нарешті вкрав трохи землі для свого дуба-вазона. Назвем його дубазон. Пішов в парк і тупо викопав трошки землі з-під дерева. Ложкой. А шо. 

Сподіваюсь, шо через пару тижнів викладу фотку того, шо там проросте. Або нє. Оспаді, шо тільки не почнеш робити, коли в тебе такий розклад...Ну развє нє прєкрасна? 

Зараз мене чекає нічне тренування, тому я хватаю скакалку і іду в той самий парк, де крав землю, до мєсних турнікменів. Сподіваюсь, ніхто з них не впав і не зламав собі шию через ту ямку, яку я викопав ложкою. Я б помер від сміху, треба перевірити, завжди є шанс...

Удачі, бандіти. Да нових встрєч.

Cyber law і всяке таке

Драстуйте, доброго здоровлячка. Сьогодні в мене була перша пара. Кібєр-право! Introduction to Cyber law. І хоч це тільки інтродакшн, мені ця штука вже дуже подобається, було правда цікаво. В мене є план занять, тому самі можете зацінити.

Круто, правда? Там і інтєлєктуалка є. А ще прєпод сказав, шо ми можемо змінювати теми, тому, шо їх дуже багато і якщо комусь не цікаво слухати те, шо має бути по плану, ми можемо пропонувати будь-що інше по предмету. Наприклад, правове регулювання виготовлення всяких штуковін на 3-D прінтерах. Афігєть.

Окрім цього, він сказав, шо після закінчення навчання всякі юридичні кантори умаляют дать їм на роботу годних студентів, які за час викладання цього предмету хоч трохи розібрались в цьому сайбєр ло. Питлівий мозг чітатєля уже западозріл, шо в мене сазрєваєт хітрий план. Да.

Юрфак тут не дуже великий і розрахований на кількасот студентів, але прєпод сказав, шо цього року тут навчають десь 3000 юристів, тому аудиторію для викладання знайти дуже важко. Деякі пари в нас будуть проводитись в спеціальній хитрій аудиторії в бібліотеці. Як видно на фото, юрістів тут хоть етсамає. Пруд-пруді. Нема де локті розставить. 

К другім навастям.

Мої маніакальні склонності к батанікє не дають мені пакоя і тут. Тому я вирішив перевірити живучість мєсних дубів і мощь мєсной зємліци. Українського чорнозему, нажаль, не взяв. 

Завтра проведу кастінг серед цих жолудів і побачимо, хто з них стане деревом у найближчі кілька місяців\років. Думаю, комусь залишиться атлічний дуб-вазон у спадщину після того, як я звалю звідси. Або може пересаджу кудись в парк, шоб піcля мене залишилось дерево. По-моєму атлічна ідєя. Це шоб ви понімали, наскільки ми тут загружені навчанням. Цікаво, в шеві часто думають про таке протягом симестру? Хех...

І да, сьогодні я знову шикарно потренувався. В парку, де я тренуюсь, сьогодні було 6-8 людей, тому було трошки веселіше. Вчора просто приїхало кілька тон нових студентів в шарагу, тому вони розібрались з речами і пішли тренуватись. Правільні пацики.

Зараз я їм картоху, яку ми зварили з Васєй і буду каратать вєчєр в компанії К і потім, можливо, французької\чеської мови. Патом падумаю. Всім гарної ночі і легкого ранку. Спішемся.

А воно мені якраз!

Ахоюшки, бандіти. Закинувши в топку трохи мюслєй з йогуртом я пішов нікуда. Сидів дома ще кілька годин після сніданку, а куда спішить, перша пара тільки завтра. Я вже 3 місяці не вчився, скоро мозг почне відмирати за ненадобностью. Тут, знаєте, місто таке. Ніхто нікуда не спішить і у всіх всьо харашо. 

Це тіпічний магаз біля нашої шараги. Шоб ви собі понімали. 

Вопщім, посидів я і вирішив, шо треба зганять в якийсь магаз пакрупнєє і шось там купить. Йогурт, напрімєр. Пачіму би і нє йогурт. Захвативши рюкзак, попутно викинувши з нього все, шоб помістився йогурт, я атправілся в магаз. Недалеко від нашої шараги є цілий здаравєнний торговий центр з блек джеком і продуктовим.

Поки дійшов до продуктового, зайшов в кілька спортивних магазів. Шикарні вєщі можна там знайти, пацани. Дуже нужні і палєзні. Напрімєр, спєциальний шлємак, фільтрующій скучну сіру рєальность. Рєкамєндую.

Потім я знайшов відділ, де продають спортпіт. Я афігєл, яке в них там все дешеве. Просто агонь. Те, шо коштує в Україні півтори штуки наших тугріків, тут коштує не більше шести сотень. Прітом, шо це не якесь там непонятне гавно, це імєнно нормальний такий чілавєчєский спортпіт. Не найкращий, канєшно, але і далеко не найгірший, просто вибір не такий великий, як в нас. Але, з іншого боку, я ще не був в спеціалізованих магазах, а так, тільки якийсь слабєнький відділ в торговому знайшов. Обов'язково треба буде зайнятись вапросам якогось годного спортпіта. За таку ціну його і в дьосни втирать і в суп кидать. 

Вопщім, добрався я до продуктового. Йогуртом нє абашлось. Купив індєйки і, я не впевнений, але мені здається, шо вона тут в таку ж саму ціну як курка, а то і дешевша. А воно мені якраз! Бо курка тут, мабуть, капєц в якому дєфіциті. Упаковка курячих сісічок десь 120 грн коштує, січьош, чітатєль? У нас десь 60-80, да? Ну вот. При тому, шо вага в них майже однакова, але краще перевірити ше раз. Не віриться шось. Шо в них ці кури жруть? Валюту? Та проще відро протеїна купить, сірйозно. Його і готувати не треба.

Вопщім приготував собі цю індєйку і рис з овочами. Було дуже смачно. Думав, всьо, з мясом на сіводня пакончілі, но нєт! Після вечірної прогулянки і нічного тренування я повернувся в кімнату (це десь годину тому) і Вася сказав, шо на кухні сидить Юля (наша аднагрупніца) і дуже сильно просить нас прийти. Ну, думаю, ок. Завалююсь на кухню, а там Юля, її литовська roommate. салат, картоха, куріца (!!!) і якийсь мєсний недобиток сидить, намагається це все з'їсти. Недобитком виявився наш мєсний адмін всєя інтернетів в шарагє, хай їсть на здоровлячко, бо виглядав він так, наче він прикладає зусилля, шоб підняти ложку. Юля попросила мене допомогти їм з паглащєнієм всього, шо вони наготували, бо ніхто вже не може асіліть. А мене вапщє про таке особо просить не нада, тут я імєнно смєло взялся за дєло. Шикарне завєршеніє дня, как па мнє.

Альтернатівні новасті.

Вчора, поки я готував на кухні зі своєю подругою з Польщі, до нас притусувався якийсь грєк. Розповів нам, шо він сьогодні (тобто вчора) вже в 12 годині дня пив абсент і заїдав це діло сиром з травой (I mean weed). Сказав, тіпа, а давайте завтра (тобто сьогодні) і ми з вами зустрінемось і посьорбаєм цього самого абсента. Ну, го, думаю. Потім, коли він пішов, Ксєнія (подруга з Польщі) розповіла мені, шо вона його знає і шо він гєй. 

Ага! Хітрий, думаю, парєнь. То-та він мені підморгнув, коли я з ним за руку паздаровался. Ну, думаю, ладно. Значить з абсентом треба бути максімально акуратним. Європа, всьоткі, я талєрантєн as hell. На наступний день, тобто сьогодні, коли я зустрів його з Ксєнієй (дальше К), він сказав, шо він іде з французами в чеський ресторан (попались, пацани) і в нього не буде часу пити з нами абсент. Це той самий випадок, коли гєй ще й підарас. Ну, ми з К подумали, шо нічо страшного. Ціліше будемо. Тобто я буду. Пріключєнія - це, канєшно, харашо, но нада і мєру знать. 

Завтра мені треба йти на першу пару. Саму першу. Пара починається в 15.05 і це все навчання на завтра, круто, да? Сірйозна заявка на успєх в юрпрактікє.

До завтра, пацани. Увідімся.

Меньше знаєш - больше лох

     Ахой, рібяткі. Нада шота дєлать, кароч. Бо якшо нічо не дєлать, то який тоді вапщє смисл? 

Купив сьогодні карту гєйропи\світу (з іношого боку), будєм пасматрєть куда можна махнуть атцюда. А шо. 

І да, якшо придивитись до України, то можна побачити, шо КРИМНАШ!

Я вирішив, шо чеська мова не дуже складна і я бросіл сібє визав вивчити її без курсів, тобто коптіть над нею вдома, як сич. Не знаю, скільки це займе часу, але, в будь-якому випадку, навіть якшо я облажаюсь, то нічого страшного. Мені навіть чехи казали, шо чеська мова нікому окрім чехів нє нужна. І чехам теж. Я піду на курси французької, it'll be more useful. Такшто вот. 

Ще треба знайти цей сраний спортзал, десь він тут має бути. Не може бути, шоб в Лтиві він був, а тут глухо вапщє. Ну брєд же, їй бо. Я прям прєдвкушаю атлічну мужицку качалку, шоб патєть там, як тварь. Просто де вона...

Сьогодні мене пригощали смачнючими кокосовими кексами з полуничним молоком, тому я подумав, шо не лишнім буде після такого трохи потренуватись. Вапщє ні разу не лишнім. А ще я сьогодні їв варені брокколі з рисом, було смачно. Такшо, ящітаю, в цьому є якийсь баланс. Ну, чи нє, пофіг, бо сьогодні це юбілєйний 10-тий пост в майом уютном бложикє і майже 1000 переглядів, можна і шикануть. Я даволєн. 

К другім навастям, гаспада.

Сьогодні стало холодніше. Тобто вже не +29 і можна імєнно не паритись, шо я не взяв з собою шорти. Пасмотрім, шо тут буде зимою, бо в Литві це був тупо Скайрім. Там не було ніяких обігрівачів і пластікових вікон. Ще б трохи і мєбєль пашла б на кастьор, як діти в школу. 

Ну, сподіваюсь особливості Скайріма нє памішают мнє в маіх путішествіях. А то знаєте...

На днях мені має прийти повідомлення про візу і я приїду в Україну на день, щоб її забрати. Налєтай, пацани, розписуюсь на груді, всього один день на арєнє цирка. Треба спробувати blablacar, кажуть, шо прям годна вєщь. Дьошего і бистро, як аборт в прижкє на сходи в падікє. Тому я вже зарєгался і знайшов якогось бородатого дєда, який їде в Київ у неділю. Сподіваюсь, мені не доведеться слухати його афігєнні історії із жизні всю дорогу, як він ще самому Гітлєру в морду дав, чи відбиватись від нього десь у лісосмузі, бо він, відітє лі, любить расчлєнять і їсти трупи молодих і нєжних магістрів права, бо це повертає йому молодість. Ніколи не знаєш, яка дічь може статись. 

Завтра спішемся, бо терба пройтись перед сном. Завтра нас ждут пріключєнія! Правда, я ще не знаю, які. Бо завтра в мене немає ніяких планів, развє шо запишусь на курси французької і посижу за чеською. Зато послєзавтра буде перший семінар з кібєрправа! Кібєрправо, Карл! Уявляється шось круте, але, скоріш за все я буду іза всєх сіл старатись не здохнути від скукоти. Завтра про це і напишу, вам же цікаво, да? Да?

Я знаю. 

Сушилка або смерть!

     Да, треба купити сушилку, бо натягувати вірьовочку (также ізвєсна як шворочка і мотузочка) через всю кімнату в такому ілітному готелі якось не ок. Тому сьогодні ми з Васєй вирішили, шо в нас є квест. Купити сушилку, пастірать шмотки, розвісити їх сушитись. Далжно сработать, ящітаю. В цьому плані немає слабких місць.

Sushylka napol'naya: 1шт.

Так як в нас сьогодні абсолютно вільний день, я вирішив, шо самає врємя відкинутись на спинку стульчика, знайти якийсь фільмєц або кніженцию і уютно рєлаксіровать іза всєх сіл. При цьому можна робити ще два моїх улюблених заняття: єсть єду і піть напіткі. По-моєму, намічається шикарний день. Вася збирається дивитись футбол, тому розводить діалоги і відволікати його нє імєєт нікакова смисла і даже може буть апасно. А воно мені нада? 

Набєг на мєсний супєрмаркєт увєнчался успєхом, такшо тепер ми щасліві абладатєлі сушилки, кілограма солі (шоб було) і знаній про те, шо ціни тут кращі. Треба буде тут затаритись найками, бо так і просять. Сірйозно. Тут їх цілі россипі. І ще багато всяких дуже палєзних і важних речей, які треба купити. Напрімєр, тікишо прямо із палати мєр і вєсов пацани підвезли сфєрічєских черепашок ніндзя. Треба брать поки свіжі.

Зараз я усєрдно намагаюсь вчити чеську мову і наблюдаю як вариться картоха в мультіваркє. Вєчєр не особо насичений, но всьо же. Сьогодні ніяких тренувань, бо в мене все так болить після вчорашного, шо я дивуюсь, як взагалі вийшов в магаз.

І ще треба закинути речі в стіралку. Рутіна, пацани. Вона знайшла мене і тут, но я нє униваю. 

Колись і мені доведеться перенестись в чарующій мір сімейного життя (або ні, хех), а тут шось тіпа падгатавітєльних курсів. Да нам только лучше!

Ми заплатити 60 крон за 2 години стіралки і нам дали...жетон. Жетон, Карл! Тут шо, старілка працює на жетонах?? Чи може двері на якійсь жетонній сістємі працюють?

Ішов 2015 рік, в Європі користуються жетонами для пральних машин. Матєрь бложья. Це ж як там всьо устроєно? Сушилка, нібось, на дровах працює. Шо за дєла?

Карочє, пьос іво знаєт. Піду в Біллу за йогуртом, поки це адске горніло перемішує мої речі в свайом пахучєм чрєвє. Пока всьо, пацани. Атбой.

Сам ти скучний

     Пишу сьогодні за вчора, бо зараз майже друга ночі, щітай шо завтра уже здєсь. Прівєт, пацики, сідайте прямо на ступєньках, бо особо поки не ма шо розказувать. 

Карочі, сходив я сьогодні на курси чеської мови. Це мій третій і останній день курсів "survival czech". Мова дуже легка і я думаю, шо непогано було б її вивчити, але вот в чом соль. Курси можна продовжити, буде довше і складніше, але це буде ефективніше ніж вчити мову без курсів. З іншого боку, мова не така складна, шо треба прям курси, а вчити її вдома зручніше і безкоштовно. І я вот думаю...

І ще сьогодні ми з Васілієм нарешті присобачили прапор України на балконі 11 поверху, шоб всякі смертні бачили і панімали, де живуть українські полубоги. Треба було ще номер телефону чи імейл залишити, шоб вони звертались, якшо у них десь шини не горять чи якась мєлка рєволючия на корпоратів чи день народження треба, шоб не скучно і з розмахом. Такоє. Мені подобається. Балкон захвачєн бєз патєрь, на черзі Білла і парковка.

В кімнату варвалась Юлія Давлєтова зі своєю roommate з Литви і весело запропонували нам навєрнуть винограда і піти в паб дивитись чемпіонат з баскєтбола. Виноград ми сразу забракували, бо Вася його не любить, а я так вапщє. Але дякую за спробу, женщіни. Ідуть в кімнату до 2 мужиків і несуть виноград. На шо ви сподівались? Треба було стейк принести чи шось таке. Ну да ладна, принесли нам хавки, а я ще й шось варнякаю.

Васі було скучно в кімнаті, тому цей паб йому якраз. А в мене були свої плани, якими я нєзамєдлітєльно поділився з литовською самкою, бо вона прям дуже хотіла, шоб ми пішли. Ну, хоча б хтось із нас. І я такий: "Мнє нада на трєніровку! Іди сама в свій богомєрзкий паб!". Така собі відмазка в 9 вечора, але вона спрацювала. Та і я не проти був потренуватись. А чо нєт. Все одно ж сказав уже.

Коли я повернувся, Васі уже і слєд прастил, тому я попросив його написати мені з пабу повідомлення, як їх знайти. Just in case...

Але я пішов гуляти ще до того, як Вася мені написав. Попав під атлічний рясний чеський дощ, але мені норм. Це мій перший дощ в Чехії, а перший раз це така вєщь, шо вона запомінаєцця. Такшо всьо агонь. Поки йшов дощ, я заточив шикарний торт в кафешці і пішов додому, але дощ нє пальцем дєланий. Тому він пішов іще раз, коли я був біля шараги. Так шоб мало не показалось.

                      

А ще я дізнався, шо десь тут все ж є якийсь безкоштовний спортзал, але він ще закритий. Надєжда єсть! Всьо буде круто.

А зараз я шурую спать, бо завтра куча дєл. Насправді ні, це у студентів із Шевченка куча дєл, а ми тут навіть будільнік не ставимо. І пари в нас не почались. І в нас 4 вихідних на тиждень. Я думаю, шо ви почали плакати ще після першої фрази, тому не буду вас добивати.

Якось так. Сьогодні обіцяю написати за сьогодні, а то якось не ок. Весь день нічого не роблю і при цьому нічого не встигаю. Дічь якась, нє?

Усім добраніч і да нових встрєч!