Жир, мох і ранкові контракти

     Іноді життя дає вам валшебний падсрачнік для того, шоб ви швидше робили все заплановане (і не заплановане), навіть коли ви і так вже вирішили, шо всьо, шутки в сторону, врємя дєлать дєла! 

Мій надьожний айфун мав розбудити мене о 8.45, але шустра баба з 1 поверху так не думала. Чого шустра? Пушо я живу на 11 поверсі, а у 8.30 вона вже стукала у двері моєї кімнати так сильно, шо я подумав, шо прийшов Вася (мій таваріщ по кімнаті) і він дуже злий. Но какова хрєна? Є тільки дві причини, по яким люди так лупашать по дверям:

1. Ти гориш, а найближча вода в кімнаті. 

2. Тобі за це платять.

І отета авца намагається вибити мої двері і дьоргає ручку (афігєть). "Ну, точно Вася ломиться", - подумав я і вибіг відкривати. Ну, як побіг. Встав і поповз до дверей. Я був ізрядно помятий і виглядав, м'яко кажучи, нє агонь. Воно і понятно, я токашо открив глаза!

Відкриваю двері. Ловлю погляд, який чітко дає мені зрозуміти, шо якби двері відкрив агромний кусок собачого гавна, то всьо було б трохи краще, ніж є зараз.

-Good morning! Dmytro?
-Yep.
-I need to sign your contract today.
-I need what?
-Contract. Your contract, so you can get an internet connection (сраний шантаж!).
-Ok, when?
-In my office at 9, is it possible?

І ушла до іншої кімнати...

Канєшно, бл*ть, посібл! Наступного разу в центр міста вона б понесла мене на руках, бо я туда тільки через вай-фай більше не потащусь. Я в макє вже весь сок випив. Це підписання зайняло в мене хвилини 4 в її офісі (кімната на 1 поверсі). Офіс - така ж халабуда, як в мене, але там був стаціонарний комп і ніяких краватєй. Рубітє фішку? Це ж виходить, шо я живу в офісі, але з парою матраців і ноутом. Ну нада же! Залишилось тільки обрости жиром і мохом, як каждий уважающій себе планктон.

Вдень не було нічого цікавого. Я пішов в той самий кінотеатр, де збираються ВСІ, шоб подивитись на презентацію того, чим тут можна займатись, поки ти учишся (лол), ну і канєшна же похавать, бо тут завжди фуршет. Це одне з тих "обов'язкових" мєрапріятій, на які треба реєструватись завчасно. Стоїш в душному забитому людьми приміщенні, хаваєш бутєр, запиваєш мінєралкой і ідеш додому. Фесінейтінг.

НО! Сьогодні я одягнув свою футболку з гєрбом України і таким нехитрим способом знайшов ще 3 українців тут.

Наступним пунктом в моєму плані на день була екскурсія. Екскурсія по маєй же шарагє! І да, це теж "обов'язкова" зустріч, на яку треба завчасно реєструватись, БО ПРОПУСТИШ! Не будеш знать де мусорні баки і кухня! Будеш ходить, як лох по всєй шарагє і питать в людей. Ага. Ну, я сходив Сходив - це спустився на перший поверх. Вийшов, подивився на общажного експєрта (гіда), групку людей, мабуть, таких же отбитих, як і я. Бо чого б вони ще зареєструвались на екскурсію по місцю, де вони живуть. Підійшов до знайомої і запитав, чи це правда така важлива штука, шо її записали в план зустрічей як "обов'язкову". Вона сказала, шо да, але ніхто не перевірятиме. Ясно. Розвернувся і пішов додому. Вот так пріключєнія сьогодні, пацани. Прєстігнітєсь.

Сподіваюсь, шо далі буде шось годне. Бо зараз я збираюсь на ніч кіно (чеського). Да, в той самий кінотеатр. Заценім, шо там у нас круті чеські режисери панаснімалі. Як мінімум, перекушу на фуршеті, вєчєр сібя акупіт.

Да нових встєч, друзья.