Сквозь прізму багацтва

Вітаю, шановне панство. Сьогодні чудовий день, бо Я нарешті отримав стипендію з литовського університету на всі 5 місяців мого перебування тут.

 Да, я знаю, шо я не буду тут аж 5 місяців, але лишнім не буде, бо я можу витрачатись так, наче мені треба прожити 5 місяців за 2. Канєшно, я не збираюсь витрачати гроші направо і налєво, я ж не ідіот, я можу економити і при цьому нормально жити, ні на що не жаліючись. Я можу привезти частину грошей з собою в Україну і купити там шось дорожче і гіршої якості. Ага. Цікаво, в них тут продаються золоті батони чи хоч булочки якісь? А то не солідно, пацани засміють. Хе-хе-хе...

Вопщім, жизнь хараша. Але треба витрачатись тільки на те, що мені насправді потрібно. Тому завтра я їду за найками і протом. Вапрос жизні і смєрті. 

В мене все ще немає пар, але завтра буде одна! Десь вона завалялась, точно одна має бути ввечері. Наканєцта.

Сьогодні я затарився продуктами і зварив собі грєчю. Бо це ілітно, дорого, багато. Більше нічого не робив, але зараз іду тренуватись і вчити чеську. А то день буде не просто скучний, а унилий як леція на 8 ранку в Шеві. 

Піду я, пацани. І запам'ятайте цей день як день, коли моя місячна зарплата була найбільша в моєму житті. Увідімся.