Sho tam Dimka: Жадіна-гавядіна

Карочє, пацани, біда в тому, шо в Чехії дуже жадні на інтернети. Сижу щас в Макє в центрі Брно, як сич, єстєствєнно, і нєгодую іза всєх сіл. В мою шарагу за контрактом інтернети проведуть тільки в понеділок, коли цей самий контракт я підпишу. Тепер па навастям.

Вивалився я десь в 9.30 із крайнє уютного гуртожитку у Празі після смачного сніданку (дякую, Марія), щоб доставити своє туловіщє авантюріста в шарагу в Брно. Автобус, метро, поїзд, і от, через якихось 4 години я в Брно. Після тітанічєских потуг розібратись в розкладі трамваїв і автобусів ще через годину я в шарагє, яка має за 5 місяців стати мені рідною.

Забігаю, реєструюсь, беру ключ у дівчини, яка дивиться на мене так тіпа в неї днюха сьогодні, я на 6 години раніше прийшов до неї на вписку. Піднімаюсь на 11 поверх (Карл!). Останній. Це при тому, шо я вже на 9 поверсі до вікна підповзаю на колінах від страху. Але нічого, кімната шикарна, принаймні краща, ніж була в Литві.

Прямо через дорогу від шараги знаходиться Білла, де я і затарився продуктами на день, після того, як закинув речі в кімнату. Цікавий факт, якщо вийти з кімнати і закрити двері, то вони без ключа більше не відкриються і доведеться спускатись на 1 поверх брати інший ключ, щоб забрати той ключ, шо ти, самовпевнений ублюдок, закрив в кімнаті. Не питайте, звідки я таке знаю. Потім я вирішив прогулятись містом і глянути, шо тут є і як його знайти. Вай-фай знайшовся аж у центрі міста, де море всячєской дічі у вигляді магазів, пабів і тд. Порівнюючи з Вільнюсом, можу точно сказати, шо в Брно (навіть не Прага) архітектура просто агонь і цей факт не залежить від того, наскільки ти близько чи далеко від центру. Якшо у Вілюньсі на окраїні люди живуть в совкових халабудах, які схожі на гавно, то тут кругом лєпніна, всякі арки-доярки, і навіть в самих глухих вулицях може бути нічо сібє красота. Всяко-разно, карочє, дивіться самі.