День нє задался з самого ранку.
Точніше зранку все ще було харашо, я вирішив встати раніше, шоб панять, на скока мій організм готовий до таких стресів після Литви, літа і майже трьох тижнів Чехії. Ну, і похавать шось.
Якшо ви не вчитесь і не працюєте, то не повторюйте цього дома. Трюк випалнєн прафісяналам і пад прісмотрам мєдікав.
Я встав в 7.10
Я знаю, шо ви щас такі тіпа: "Оооо...тоже мнє подвіг, падумать тока, встав в 7.10, гірой". Но я був на грані смєрті. Карочє я поїв авсянку, а патом в 8.30 апять завалився спать. А шо.
Праснувшись дєта в абєд, я пашол в магазін. Патамуша абєд какбе наступіл, а абєда нєт. НІі про які найки мова вже не йшла, бо я б не встиг на пару, такшо план покупок на сіводня смєстілся. В магазі я іспитал німнога агарчєнія і вкусіл моральних мук. Бо шикалат - нізя.
Патом паєхал забрать із магаза замовлений мной пратєїн. Шоб умірєть в 30, шоб піть хімію, содоміт праклятий, наркоман, сам нє можеш накачацца. Ото сміху буде, якшо ріально десь умру, а всє на пратеїн падумают. Тіпа, помнітє Дімку, пацани? Ото такий, смішний з глазами як у риби. Да-да, він. Карочє, прікіньтє, пив протеїн і його машина збила! Харашо, шо ми нє пйом, а то б і нас всіх позбивало. Може даже всіх вмєстє одной машиной, але великой. Карочє, прієхал в протеїновий бутік, грю: "Где? Вчіра тока афармлял", а вони такі: "Щас нема, но завтра точно буде". Ну, думаю, афігєть. І паєхал дамой.
Сходив на пару кібєр-права, нічо нє понял, но інтірєсно. Анбелівебл. Фесінейтінг. А щас сижу і пишу цей пост для блога, пушо мєжду трєніровкой і парой у міня єсть німношк врєміні. Воно всігда так.
Піду дєлать дєла, а то день скатіцца іщо больше. Як Путін після виступу в ГА ООН. Хатя казалось би...
Комментариев нет:
Отправить комментарий