Іщо больше пріключєній!

Здарова, бандіти! Заходьте, сідайте, кота не корміть. Він сит по горло моїми обіцянками  самому собі кудись поїхати. Пост буде насищений і аба всьом сразу. Робіть з цим, шо хочете.

Вопщім, я пакую sum chickin with rice в судочки. Через пару годин мене буде чекати раскошний автобас до Праги (апять), а аттуда до Дрездена, де я уже і буду тусячіть. Це не всьо. Ха! Патом я вазвращаюсь і єду в Вєну. Вихідних-то, госпаді, 4 дня, а єслі пасавать пари (грєшно), то і вапщє бєсканєчно. Але я стараюсь так не робити, бо якшо не ходити на пари, коли в тебе 3 робочі дні, то можна жиром заплить. На 3 день на цю шарагу дивитись больно.

Листопад теж буде давольно насищєним. В перші вихідні я шурую в Краков, до атлічних рібят, які вже були в Брно (брнє). Це буде агонь. Патом я валю в Вєну, а аттуда в Рім, бо магу. Стіпуха, як і вихідні - не кончаєцця. Блін, казала мені мама, шо студєнчєскі годи самі луччі. В Шеві б нікада в жізні не повірив, шо може буть вапщє шось хароше, а щас...Нє, білєти, канєшно ультрадішові, бо я б не поїхав. Це і єсть главна прічіна, чого Рім. Не профукать же всьо на квитки без знижок. Тю. А так-то да, єслі дішевлє, то можна і купіть. Після Ріма ідьот Чорногорія. Та, яка Монтенегро. От тут було прям хаотічно. Просто написав чуваку, який мастєрскі уміє знаходити лєгєндарні зажопні мєста, тіпа "Язик Тролля", добиратись туда \оттуда якимись попутками, патірять там тіліфон в снігу і всьо на світі, спать в том же снігу з ногами в рюкзаку, шоб не здохнуть і одной рукой відбиватись від ведмедів...Карочє. Пишу йому, тіпа, Олеже, чи не вважаєте ви цікавою ідеєю мандрівку куди очі бачать? Не знаю, як він вибирав. Пофіг. Це і єсть, давєріє!

-Я просто скажу тобі назву і ти зрозумієш, шо це воно.

-Давай.

-Монтенегро!

-Чого Монтенегро? Шо там такого?

-Дімич, це МОНТЕНЕГРО! Ми маємо там бути.

-Ну, погнали.

Монтенегро, пацани. Гугліть, не питайте. Я сам не знаю. 

Кромє таво, десь серед цього всього має затесатись іще Познань, але там непонятно. Та і ці поїздки не факт, шо будуть. Слідкуйте за постами, внєзапно їх можуть почати накривати тази через різні праблєми. Мало лі :) А вапщє план такий і я в самам началє. 

А ще, я сходив в зал сьогодні, бо вчора він був зачинений через мєсний день нєзалєжності.

Карочє, "день ног" в спартзалє, це така вєщь, коли ти виходиш із зала, бачиш, шо на виході з будівлі є сходи, вертаєшся в зал і просиш адміністратора знести тебе на руках.

- Вибачте, а знесіть мене на руках, пожалуста. Там ступєньки і я здохну.

- Нє, ти афігєл, вали із мого зала, ми закриваємся. 

- Пажалуста, я завтра куплю 2 протика. 

- Здун! Ти стока не випьєш, подивись на себе. Дріщ. Тебе протівно палкой трогать.

- А вам-то шо, я ж куплю. Ну, знесіть, ну там 3 ступєньки.

- Ладно, Dmytro, но шоб паслєдній раз. 

Доповзаєш в шарагу, де ти живеш на 11 поверсі, а на ліфті табличка, шо він не працює. Падаєш на коліна, починаєш плакати, достаєш із сумки футболку і витираєш нею сльози. Вахтьорша питає, шо случилось, чи може швидку викликати. А ти просиш її донести тебе до кімнати.

- Вибачте, а занесіть мене на руках в комнату, пожалуста. Я в залі не здох, а тут точно умру.

- Нє, ти афігєл, вали з моєї шараги, ми закриваємся.

- Пажаласта, я у вас завтра куплю відро жетонів для стіралки.

- Здун! Ти стока не стіраєш, подивись на себе. В тебе тут вєщєй, як у мого дєда. А він помер.

- А вам-то шо, я ж куплю. Ну, занесіть, я вам буду шутки шутить на кожному поверсі.

- Ладно, Dmytro, но шоб паслєдній раз.

Заходиш в комнату, піднімаєш лєву ношку, шоб знять красовок, а вона не піднімається! Думаєш, ладно, підніму праву ношку. Підняв, знімаєш з неї красовок, стоя на лєвій. І тут вдруг в ікру лєвой ноги, на якій ти стоїш, вгризається судорога! Хєракс! І ти падаєш, стараєшся максімально випрямить ногу, шоб тібя атпустіла, а воно шось вапщє не работає. Лежиш, плачеш в одном красовкє біля дверей, не знаєш, шо дєлать.

Харашо, шо зі мною такого ніколи не було. Ну, ладно. Мене просто ніхто не носив, а боль аслєпітєльна. Це я рішив зганять в зальчік перед ачірідной паєздкой. Хоть би завтра зміг із автобуса своїми ногами вийти.

Німношка а законє і парядкє. 

Врємя прохладних історій, пацани. "Магнус. Убійца з юрфака".

Був сьогодні на парі. Про це треба написати, бо це Хуман Райтс. Про таке пишуть. Наш прєпод, будем називать його Тромбон, розбирав з нами кейс. Тромбон, бо він якось на першій парі сказав, шо це одне з його увлічєній. Ну да бог с нім. Кейс, карочє, крайнє інтірєсний. Я ржав, акі сучка. Був один парєнь, звали його Магнус. Уже ніплоха. Він був студентом юрфака десь в цьой вашой Гєрманії. Аднажди він украв якогось 11-річного спиногриза, задушив його і закопав, шоб він дивився, як картошка росте. Патом цей крімінальний гєній звонить його батькам, просить мільйон євро викупа за якаби живого пацана. Радітєлі всраті, канєшно же, шукають міліон (так у них все там просто, капєц), отдають, але попутно саапщают копам. Копи хватают Магнуса за його вєртляву крімінальну жопу, тащать в участок. 

І як давай його крутить! Кажуть "ДЕ ПАЦАН?!". А тот уже с прадєдом бісєдує.

Поняли? Питають, в нього, де, сука, цей пацан! Такоє начілось!

І "Гдє дєтанатар?!" було і "Ваювонакілмі!?". Вот ета всьо. А він мовчить, як конь об бєтон.

Карочє, цей парєнь аж по стєнкам повзав, так вони його мудохали всім атдєлом. І грудопроломін прописували, шо він аж головой о пратівапаложну стєнку бився і угражалі всячєскі. Шоб ви собі понімали, карочє, тупо копірну кусок реальної судової справи.

...According to the applicant, the officer further threatened to lock him into a cell with two huge black men who would sexually abuse him.

...The applicant further alleged that he had been threatened with sexual abuse in that he would be locked up in a cell with two large “Negroes” who would anally assault him.

АШЕЛАМІТЄЛЬНИЙ УСПЄХ! ПАЄНЬ ПРІЗНАЛСЯ!

Трудно апісать всю тупость сітуациї, в яку попав маладой чілавєк. Тромбон нам сказав про такий хитрий тєрмін "ticking bomb". Це приблизно така ж ситуація. Коли, наприклад, тіраріст говорить, пацани, я залажил бомбу і у вас скоро бамбаньот! Лалки. Його ловлять, а він не говорить де бомба. Тоді копи попадають в дуже хрєнову сітуацию. Он зе уан хенд, їм треба дотримуватись положень про незастосування насильства при дапросах і тд, шоб отетат тіраріст себе комфортно почував і сам всьо видав. Он зе азе хенд, скоро ріально бамбаньот і непонятно скільки людей постраждають через те, шо тіраріст малчіт.

Єсть два стула: ждать, поки тікає бомба і ріскавать жизнямі людєй, або сабрацца всєм атдєлом і начать вибивать з тєраріста дєрьмо (і інфу). Якшо виб'ють інфу, подасть в суд, шо її вибили дуже сільно насільницьким мєтодом і копи будуть іще пару років штопать штани на жопі після рішення суду, а не вибьють, так вапщє. Так і живуть.

Такшто, я думаю, там був десь такий діалог:

-Офіцер, а в чом праблєма? Шо таке?

-Ти мені, бл*дь, зуби не загаварюй, ублюдок матьтваю!

-Так а шо я зробив?

-Де пацан, сука?!

-Який пацан? 

-Крєпкій арєшек? Ти мнє всьо скажеш...Толя, неси молоток.

-Та я нічо не робив! 

-ТОЛЯ, НЕСИ МІЙ МОЛОТОК! 

-Та шо нада сказать, скажіть, я скажу! 

-Карочє так, слюнявий, бачиш отих двох парнєй в клєткє? Вони натаскані на таких як ти. От щас я тебе там закрию і ми побачим, шо вони з тобою зроблять. А зроблять вони шось таке, шо буде связано с твоєй білой жопой, уніженієм і болью. Сєчьош, сучка?

Карочє, убійца сів в тюрячку, бо сказав де жмур. А не сказав би, не впаяли б убійство. Нема тєла - нема дєла. Жмур всєх спас, хоч і інфу про нього вибили. Копи получили якийсь там нєжний виговор. Так-то. 

Всі ці норми законів і суть справи Тромбон мастєрскі малював на доскє у вигляді ТОРТА ("Because I like sweets") і радуги...Я буду скучать за цим унівєром. А січяс...

Зубна щітка і документи в рюкзаку (може навіть в одному відділі), манатки упаковані, оффлайн карту скачав. Кашильок, тіліфон, ключі. По танкам, пацани. Дрезден ждьот!

Kiberpravo nanosit otvetnyi udar!

Privet, pacany. Ya vchora podumav, sho raz ya takyi maladets, to mojna odun post napysatu chisto ne po nashomy. Ta i treba daty shans moim dryziam, yaki ne govoryat' ukrainskoyu, hoch raz pochytaty post bez google translatora. Bo ce ne delo obshe. Ok? Ok. Paehali.

Yesterday, when I went to gym, I thought that there was nothing to add to my post, but no! There was my cyber teacher of cyber law (cyber assistant professor, actually).  I was like…

He was looking at me for  almost 10 seconds with his cyber eyes without blinking while cyber exercising on his cyber orbitrek, so I nodded (without any cyber things, just as normal human being). He said something to me in Czech but I started to walk faster looking straight forward. Hope it was “Hi, student from my group!” or smth like that.

Great! Now I will meet him more often and he will remember me. But I think he can remember each member of the group during the first cyber lecture by his cyber brain. I hope he won’t ask me to do some exercises during my exam just because he saw that I can.

Today I had cyber law too and it was so normal, that I thought that it was too strange for cyber law. I mean cases were interesting and actual without any examples with dragons from World of Warcraft or even gods of Greek or any other pantheons. But yeah, several things were so “cyberlaw”. Except cases about eBay, Google, Bit Torrent, Pirate Bay we were talking about whores, drugs and child porn (again). I think that youth of this teacher\s was pretty rough and stormy.

Cyber teacher: “So, as you can see, owners of some sites or boards cannot be accused in things they can’t control. Rude comment, map, where you can get cheap prostitute and drugs in this city *big sip of tea*…ummm…

Yes, any questions?”.

He even told us about violation of some intellectual property rights by using VHS cassettes! That was interesting. I did't even know how to use one when he was already breaking the law. Cyber law. Pizdets, karoche.

See ya in da next post, ribyata! 

Пасилатєль

На наш балкон сьогодні прилетів жук - Теон Грейджой, але пост не про це.

Сьогодні був паход на почту, де я мав розіслати все всім. Знайшов одне відділення прям біля апщаги, а там настока не розуміють англійську, шо я аж ушол. Я запитав, чи вона розмовляє англійською, а вона каже НЄ. Ви б бачили ліцо цієї жіночки за склом. Це було таке ліцо, наче вона за 12 мільйонів чехів одночасно плюнула на англійську мову. Цей вираз обличчя наче говорив мені, бризкаючи слиною на скло, навіщо нам ще якась мова взагалі! НАС АЖ 12 СРАНИХ МІЛЬЙОНІВ, ПАЦАН! Ти хоть панімєш скіки це народу?? Ти хоть уявляєш, скока тут чєхів? Альо! Та вийди навулицю подивись, бл*ть! Кругом чехи! В магаз зайди, там чехи! В парк піди, за гаражі, в поліклініку, піцерію, в суши-бар! Ладно, там азіати якісь, але вони говорять чеською. КАРОЧЄ ЧЄХИ ПАВСЮДУ! Може ти і сам чех? Просто придурюєшся, тіпа нє? Точно? Дивись у мене. І пашол вон із нашого чеського відділення нашої чеської, сука, пошти. Отаке в неї було ліцо. Це, карочє, якби я почав українською втирати кітайцу, напрімєр, шо ти, канєшно, маладєц, але нас 45 мільйонів українців і ти тоже давай підтягуй українську, бо нам інша мова точно не треба. Прям точно. Куда не плюнь на глобус міня паймут, а ти пашол вон із нашого українського магазіна українського сала. Ублюдок ранєний.

Ну, я витер сльози, і кажу, тіпа, це ніяк не може бути связано з тим фактом, шо ми щас в Чехії знаходимось? А ти виїдь кудись з Чехії і пожуй гавна зі своєю чеською мовою, авца тупорила може хтось у відділенні розмовляє англійською? Нє? Карочє біда. Довелось іти в інше відділення, тим більше, шо я сразу викупив, шо це не то, шо мені треба, бо в них не продавались коробки чи не було хоч якогось вміняємого складу з посилками. Тобіш це було геть якесь мєлкє відділення. Знайшов інше. 

Заходю, там сразу видно, шо все як нада. І коробки тобі всякі, і откриток тьма зі всякими котами, собаками, квіточками, лашадьмі і тд. Підхожу до каси, віжу такий самий вираз обличчя, як в попередньому відділенні, але тут хоч посміхаються і намагаються жестами шось пояснити. Я вапщє не атстрєлюю, окрім вітання, шо вона говорить. Зву до каси К, гаварю єй, шо, тіпа, говори ти, бо я уже нє видєрживаю. Вона розмовляє чеською, бо вона її в унівєрі вчить. Ну, вони шось поговорили, парішали. Мені видали коробку і пояснили де шо заповнювати.

Це патрісающє, пацани. Я панімаю, шо коробки так зручно храніть, но блін.

Скласти з цього коробку виявилось простіше, ніж я думав. Коробка як коробка. В неї треба було запхати все це сурове чеське пойло, яке я купив. Заборістий, матьорий напіток багов.

Обмотав цей пакаван скотчем 200 раз і відправив. А шо.

Патом пішли з К в суши-бар, де ріально азіати говорять чеською. Я отета нє панімаю. Як джинси продавать чи пуховіки шить, тіліфони сабірать, то вони не говорять мовою країни, де вони це роблять. В Україні, наприклад. Я даже думаю, шо вони вапщє не говорять. Тіпа вапщє. А як в суши-барі працювати, то вони говорять чеською. Шо задєла? 

Замовив собі райс віз сам чікен, було дуже смачно, але я ніяк не звикну до чеських порцій. Я б не замовляв іще суши після цього, але було пізно. Та і я асіліл, впринципі. Кормлять, як на убой, пацани. Вони, навєрно, цим рисом кидаються, коли нема кому продавати. 

Іще одна вісьола штука, яку вони там роблять, так це бухлішко після будь-якого замовлення. Коли вони приносять рахунок, шо б ти до цього не замовляв, тобі принесуть ось це.

Я не знаю шо це, але пахне воно як смерть з коньяком. Якшо ти їв торт, вони принесуть тобі бухло, шоб запити. Якшо ти бухав, як скатіна, вони...принесуть тобі бухло, шоб запити! Не те, шо ти пив, а імєнно отета варіво із глубін прєісподнєй. Можеш і не пить, це ясно-понятно. Та даже якшо ти попросиш їх принести тобі літр оцьой штуки, то з рахунком за літр вони принесуть тобі іще 2 рюмахи цієї ж штуки! Грусним не вийдеш, карочє. Якшо сьорбнути трохи, то відчуття таке, наче ти жував каштан з ракєтним топлівом. Пьос іво знаєт, пацани.

Ще спишимось, слідкуйте за постами.

Шо там дальше

Ахой, бандіти.

Да, я трохи змінив бложек. Як вам? Дніщє? Деякі люди казали, шо звикли до старого і читають собі, а деякі казали, шо аж міроточат тужась шось прочитать, патамушо отетат мятний шріфт на темному фоні із рубашек - це канєшно прікольно, но не настока, шоб прям всьо так аставіть. Карочі я взял і памінял. Мій блог, шо хачю, то і дєлаю. 

Карочі, можете написати своє мило в строку справа і оновлення мого блогу (нові пости) будуть приходити постійно, як тільки я шось напишу. Шоб ви точно знали. Кромє таво, тепер зручніше знайти мене в інстаграмє, фейсбукє і вкантактє. Воно, вопщім-то, і до цього було зручно, но якось не понятно. Або ви просто не шукали.

Замєтіл, шо даже в цьом нашем Брно шось годне може бути. Вапщє тут море всього, але такого, шоб прям я взяв і пішов якось мало. Щас раскажу, шо нас ждьот в бліжайшем будущєм. Смарітє.

Карочє, це канцик на 100-ту річницю Сінатри. Я нє любітєль і вапщє не претендую на ілітность, але можна було б сходити для разнаабразія, бо має бути шось правда хороше. Може даже в Прагу махнуть, шоб красіво, шоб сільно. Квитки, правда, від 600 до 3000 крон...

Це ще не все, от куди я точно піду, так це сюда. Тут я прям даволєн. 

Це список фільмів, які покажуть на "днях українського кіно" в Брно. Я не бачив жодного з цих фільмів, хоча Дмитра Лінартовича, з першого фільму, знаю особисто і він атлічєн. Не подивився в Україні, так хоч в Брно гляну. Вангую, шо найбільше прийде самих українців. По-перше, це ж афігєнна можливість зібратись, а по-друге, всі фільми українською мовою з англійськоми сабами. НАКАНЄЦ-ТА! 

Замки, дракони і всє дєла

Прівєт, чілавєчєства.

Пишу пост, бо є про шо писать. Дома нє сідєл. До мене прікатілі друзяшки з Польши! 

Пряміком із Кракова. Ну, насправді вони робили багато зупинок між Краковом і Брно, виїхали до мене у вівторок, а приїхали аж в пятніцу, хоча їхати годин 3-5. От настока вони багато зупинялись. Пшеключєнія, пшекскурсії, пшегулянки різними містами. 

Карочі, я зустрів їх на вокзалі, ми поснідали сідром з маршмеллоу і іншими сахаросадєржащими ніштяками (завтрак чємпіона) і тут же пашлі гулять по самим цікавим місцям Брно. Почали з мака в центрі, бо Сані потрібен був інтернет, щоб трошки попрацювати, а Сані (дівчині Сані) нічого не треба було, тому ми їли. Анбелівебл. Ексайтінг. Брестейкінг.

Подождіть не розходьтесь! Це не канєц історії. Патом ми пішли в цей лігіндарний замок Шпільбєрг в Брно. Стока тут живу і ні разу там не був. Так што для мене ця штука була такою ж новою, як для Алєксандрів Алєксандр Алєксанрєй Саш. 

Скєптік, крітік, сатаніст. 

Замок знаходиться на вазвишенасті (гарє), до нього веде дорога пад чєртовскі сірйозним наклоном. Не настока, шоб брать з собой екіпіровку любітілєй лазить по скалам і падать з висоти, но всьо же. Санє ідєя паднімацца нє панравілась с самава начала путі. Того, коли на дорозі попадалась якась развілка, де одна дорога веде вгору, а інша вниз чи прямо, Саня вибирав другий варіант. Я б і сам раніше вибрав другий варіант. А якшо бути максимально чесним, то раніше я обирав варіант сидіти вдома за компом і нікуди не ходити. Но нє тіпєрь, пацани. Ні в етат раз...

Піднімались ми не дуже довго і з цьой горки аткривался атлічний від на Брно. Погода була не дуже хороша, було досить мрачно і сонце нє снізашло падсвєтіть бажествєнну красату архітєктури горада. 

Сонце було, канєшно, але якось так. Отам, карочє, імєнно дуже сильно світило. Іза всєх сіл.

Сам замок виглядає наче афігєнно масівна кірпічна халабуда. Емейзінг. Імпосібл. 

Шоб ви собі прімєрно понімали. Отакий він на картінках в інтернетах.

Отакий він на дєлє. 

Єслі вдруг дуже захочеться на екскурсію, то заходьте в інтернет і наслаждайтєсь. Дуже красіво. Да сльоз, пацани.

І ще там була одна штука, яка дуже добре передає вираз мого обличчя під час пари порівняльного конституційного права.

Кстатє а замках. Інтірєсний факт.

Якшо у вас такий ключ і він просто прокручується в замку, то там явно якась праблєма. Павєрьтє мнє, я знаю. В ключа вапщє не така форма ізначально була, я сначала падумал "в чом же падвох?". Ключі явно дєлають із матєріала, шо уступає по прочності матєріалу замка. Того він ламається прям внутрі. Чєртовскі крєпкий замок.

Після замку ми прогулялись містом і зайшли в паб. 

Там атвєдалі мяса, сира і сідра. Порції, як зважди в Чехії, розраховані на матьорих драконів. Хєр знає як люди стільки їдять. Я взяв один бургєр, пацани, ОДИН. БУРГЄР. Да, в мєню він називався "Мєгабургєр" і я подумав, шо це перебільшення. Ну шо я з бургєром не справлюсь, даже єслі він великий. Бл*ть, його треба було назвати "кабаній інфаркт" або "агонія марафонца". То, шо він "мєга" - це було сірйозне прєумєншеніє, мєжду двома булками було пів центнера бєкона і сира, я вже не кажу про салат. Хатя салат, скарєє всіво, був для віда, шо там є шось "для здоровля", пушо жир з цього бургєра так і тьок. Аж булки промокли, наче мочалки, якими потного коня витирали після забєга на скачках. Такий імєнно бургєр на харошу компанію з 8 людей. Перед тим, як таке їсти, треба, бляха, показувати офіціанту справку, шо в тебе здорові судини і серце. І залишайте справку в пабі, бо вона вам більше не знадобиться. Карочє, я всєм даволєн, як ви зрозуміли. 

Саши знайшли тачку на blablacar, яка сьогодні ж повезла їх уставших ситих і давольних прямо в Краків. Мені залишили почитати шикарну книжку, це буде одна з причин приїхати до них в гості. І книжку поверну і в Польше затусю.

Автор, доречі, чеський. Я прочитав кілька сторінок, поки їхав додому в трамваї. Дуже годна, рікаміндую, якшо десь знайдете. Імєнно сижу і смєюсь. Отака пєтрушка, пацани. На сіводня всьо. Нє скучайте і фоткайтесь прі харошем асвіщєнії. 

Вісьолая рутіна

Доброго здоровлячка.

Знаєте як виглядає па-настаящєму універсальна вєщь? Я тут одну таку знайшов і сразу же пріабрьол. Подумалось, шо атлічна кофтюля. Так скать і в пір, і в мір, і в добрі люди, але вона виявилась іщо болєє унівєрсальной, чєм я подумав спочатку. Мнє нраіцца. 

Хароша, годня вєщь. Но щас ні аб етам.

Ішов сьогодні на пару сайбєр ло (а чом раскажу патом) і побачив табличку, яка прєдупрєждає про дуже і дуже високий уравєнь апаснасті. Пацани, тока акуратно, бо я думаю, шо навіть на фотку дивитись може буть апасно. Старайтесь якось боковим зрєнієм, бо мало лі шо. Ок? Ок.

Ясно-понятно, шо ця табличка попереджає, шо на будівлі працює нєкій рабочій і шо заходити в обмотану спеціальною стрічкою зону крайнє апасно. Дангер. Нєбєзпєка. Окуратно. 

Но жований крот! Це ж які у них тут в Чехії страітєлі псіховані, падумать толька. Може впасти болтік чи гаєчка, а може і кірпіч чи молоток. Я даже намагався спочатку знайти там ще якусь накавальню, мало лі, шо вони туда з собой затаскують на ту кришу. 

Да, да, ви можете сказати Дімон, це жизнь. Мало лі шо вони там ремонтують, може ріально кірпіч впаде ненароком чи даже молоток з рук випаде. Може там мєсне чеське строітєльно-циркове учіліщє тренується в жонглюванні молотками. Прєдмети менших розмірів вапщє в ращот не берем. Ти нє можеш буть увєрєн. 

Але я можу. Я знаю, шо вони там роблять, бо вони роблять це вже тиждень. Я бачу цю будівлю з вікна. Там пацани лазять по криші і намагаються її залатати. Ну, чи знайти місця, які скоро треба буде залатати, бо останнім часом тут постійно йде дощ, а це зданіє бібліатєки. 

Карочє, це я до чого. Якшо там і має впасти молоток чи кірпіч, то цей строітєль должен його кинуть! Смішна табличка.

К другім навастям. 

На кібєрпарі кібєрправа кібєрпрєпод розказував таку дічь (кібєрдічь), шо скучать не приходилось. Почав він з того, шо, тіпа, цей вид права важчий в рази, бо треба розглядати і адекватно оцінювати ситуації пов'язані не тільки фізичними об'єктами, а й працювати в площинах тіпа хмари (тучі) інфи, сєрваки з їхнім фізичним місцем перебування, коди і всяке таке. Це пів біди. Це було очевидно, шо не все так посто. Потім він почав наводити приклади, шоб краще пояснити всю цю складність. І такий тіпа: "От уявіть, поліція зупиняє водія, який підозрюється в перевезенні чогось незаконного чи поводить себе так, що краще б його перевірити. З цим все просто, якшо шось знайшли, то дальше всьо по плану. Єсть віновний вадітіль, єсть порушення. А тепер уявіть, шо ви літаєте на драконі в World of Warcraft! Хоча ні, це поганий приклад...".

Поняли? На драконі, говорить, літаєм. Ворлд оф Варкрафт, говорить. Афігєть. Тут прєпод один недавно задвігал про Half-life, пояснював як працює steam і як через нього в ігрулі грати, так шоб порушень закону не було. А тут вапщє дракони уже пашлі. Заніматєльно, нє? Я уже прєдвкушал, шо він щас скаже шось тіпа: "От уявіть, ви прокачуєте щас юріста уже 6 рік, щітай хайлевел, а профіта ніякого. Уравєнь єсть, а опита нєт, хотя ти всі пойнти кидаєш на певну галузь знань. І да, ви знали, шо сет юріста дає +6 інтілєкта і +12 до солідності? Вчора якраз купив один, все золото потратив у цього ельфа-торговца. Казала мама іди на гінєколога. У них і робоча броня дешевша і квести цікавіші. У нас всьо тєкстові якісь, діалогів море, а у них якось пріключєній больше. І гроші в кармані і руки в теплі, так сказать". 

Я вже не кажу про те, шо він сьогодні пояснював роботу окремих серверів і адміністраторів певних ресурсів порівнюючи їх з дрєвнєгрєчєскім пантеоном богів. Тіпа уявіть, шо Пасєйдон вчинив кібєрзлочин десь в морі, а ви знаєте де він живе і притягуєте його до відповідальності. Але він бог марєй, тому конкретно на моря ви вплинути не можете, але можете змусити його вплинути. Убрать комєнти, шо кавось абіжают там, чи відєо з child porn-ом якимсь. Панімаєте наскока всьо сложно? Пасєйдона, говорить, до відповідальності притягуєте. Шоб я здох. Люблю цей предмет.

К іщо болєє другім навастям.

Сьогодні в залі та супєр-женщіна заговорила зі мною. Я аж аташол на всякій случай. Зачєм? Карочє, якраз розбирав штангу, а вона як давай шось говорити чеською! Я собі не звертаю уваги, занімаюсь своїми ділами, думаю, схєра їй зі мною вапщє говорити. А патом асазнаю, шо в залі тіки я, вона і адміністратор. І адміністратора біля нас немає.

Чьйорд. Я шось зробив не так, може, зайшов на її територію чи шось таке і вона говорить: "Ах ти ж пьос сутулий, ти што, сука, удумал! Ну ка паді сюда, я тібя щас вакруг гріфа абматаю, паскудатварь! ПАДАШОЛ. Ти скока ат груді жмьош, слюнявий?! Сам ілі на дражжах какіх?!".

Карочє, в мене було таке відчуття шо я щас умру і не побачу від чого, або щас рєзко розвернусь і разбірусь в чьом там дєло. Адно із двух. Глубако вдихаю, откриваю глаза (бо я закрив от страха), акуратно випрямляюсь, повертаюсь в її сторону, а вона, карочє, тримає запчасть от трінажора в одній руці, а іншою показує на ту часть трєнажора, яку їй треба замінити. І ТУТ Я ВСЬО ПОНЯЛ! Хоч вона говорила чеською. Я на всякій случай сказав, шо не розумію, а потім сказав, шо понял суть праблєми і памагу.

Ха! Женщіна! Патамушта ти нє можеш паднять над галавой таку агромну хрєнь! Хахаха! Патамушта сіводня ти дала слабіну! Тібє бєз міня нє справіцца! Я можу це зробити, а ти нє! Це як відкривати закручені банки на кухні. Без мужика ніяк. Ну, або пакупай спєциальний девайс-аткриватєль. Так завжди: або є мужик, або є девайс. Це не тільки банок стосується. 

Це все я подумав за одну сікунду, улибнулся сам сібє і памог єй с трєнажором. При тому старався максімально здєлать від, шо мнє ну НАСТОКА ЛЄГКО, шо просто могла б младєнца попросити, він би все зробив. Сіводняшній дєнь в спортзалє за мной, пацани. Я справілся, але впевнений, вона придумає шось, шоб я апять в раздівалкє витирав рушничком горькі сльози разачіраванія і уніженія.

Така пєтрушка. Спішемся, нє скучайтє.

Потні животні

Драстє.

Як і обіцяв, сьодня раскажу вам про мою паєздку в заапарк. Дліннопост з купою фоток. 

Ранок почався не з мюслєй і йогурта, а з методічних і яросних люлєй, які я виписував БУМАГЄ! Це крайнє странна історія, пацани, вона викликає більше питань, ніж дає відповідей. Соль в тому, шо останні дві ночі я майже не спав і сьогодні мій мозок вирішив взять управлєніє на сібя бєссазнатєльно. 

Вася, мій сусід по кімнаті, поставив будільнік на 7.30, але його розбудив не він і навіть не мій будільнік, який я поставив на 7.00. Його розбудив шум і те, шо я почав робити, коли почув будільнік. Все, шо я пам'ятаю, це сон, в якому мені чітко і ясно зрозуміло, шо мені дуже і дуже сильно треба спати і я маю зробити все, щоб знищити істочнік шума, який намагається мене розбудити. 

Карочє, будучі іщо ва снє, я відчуваю, як ва мнє закіпаєт ярасть. Місце, яке позначене стрілкою - це місце, куди я кладу телефон, а місце в кружечку - це місце, де висіла бумашка з моєю дієтою і ще якоюсь інфою для повсякденного нагадування. 

НАМЄРТВО. ПРИКЛЄЄНА, СКОТЧЕМ,

Я із закритими очима намагаюсь дістати рукою кудись до лампи і унічтожить всьо, шо змушує мене прокинутись! Шота махаю той рукой, лапаю стєнку, лампу, царапаю нігтями. Зі слів Васі, він від цього шаркання і прокинувся. Піднімає голову, а я валяюсь спиною до нього і рукою зриваю к хєрам свою дієту і всьо, шо там було. Жмакаю, кидаю на пол і сплю далі. Тоді ж я був впевнений, шо це була ця бумашка ва всьом вінавата! Бо коли я намацав шось рукою на стіні і відкрив очі, то побачив, шо я царапаю нігтями скотч. І как давай рвать там всьо в клочья. Як бєрсєрк, пацани! Кровава пєлєна яросной злоби застілала мнє глаза. Як тільки я відірвав все, шо було приклеєне до стінки, мій будільнік в телефоні затих, бо тупо закінчилась музичка. Ну і я вирішив, шо я пабіділ цю нічтожну бумашку, яка дєрзко пасмєла міня будіть. Пізніше, коли я вже вийшов з душика, я побачив, шо на підлозі валяється цей же самий ізувєчєний в нєравном бою клочок бумаги і перша думка: "Клєвал карась пєрловку...Це був не сон!".

Потім я запитав у Васі: "Я шо, зранку відірвав бумажку, яка висіла на стіні?" і він вже розповів мені, як це все виглядало з його боку. Тіпа, ну да. Проснувся, повідривав всьо, шо приклеїв, викинув на пол і заснув. Ну, зато я тепер точно знаю, шо з бумажками я справляюсь на атлічна. Бо не на того напала! Будеш знать, як мене будить, срана дієта. 

А тепер, собсно, вєрньомся к заапарку. Якой тока дічі ми там нє насматрєлісь.

Сам зоопарк очєнь нєплох, бо він у світовому рейтингу зоопарків знаходиться на 4 мєстє. А це означає, шо тут є на шо подивитись і такі да. Чіво там тока нєт. Почали ми нашу прогулянку з візіта до панди. Не класічєской, як ви могли б подумать, а вот такой. Да. Це панда. Не питайте.

Більше схожа на лисицю, но нє будьтє наівнимі. Це всьо іщо мідвєть. Малая\красная панда ілі кашачій мідвєдь. Називай як хочеш.

Проходи між різними частинами зоопарку не завжди виглядають як вулички. Деякі виглядають як джунглі, так шоб імєнно всьо ащутіть. Кромє таво, деякі піщєри, в яких є тваринки за склом, заповнені живими лєтучімі мишамі, які ніфіга не в клітках і не за склом. просто перед входом в печеру висить табличка, шо тіпа акуратно, пацани, бо в цій печері є літучі кажани з можливістю вільного пересування. Заходіш і відчуваєш, як дєман ночі з кожаними крильямі аставляєт на валасах льогкій сквазняк. Головне не дивитись на паталок, бо можна впісяцця. Спочатку здається, шо там просто дуже темно, але потім ця тємната починає капашицца і нє дай баже тібє, глупєц, посвітить туда тілфоном. Женщіни проходять цю печеру дуже, дуже бистро і в полупрісядє. Виглядає смішно. Їм би іще факєли в руки.

В таких піщєрах абітают прєдставітєлі мєсного студєнчєства. Їх стіль жизні мало чим відрізняється від нашого. Але їх іще меньше мучить совість по поводу пропущених пар чи відміток "н" в журналі присутності, бо вони всігда на свайом мєстє.

З цими пацанами все ясно.

Якшо ви мене запитаєте, хто там кручє всього проводить врємя, так це білі мішки. В них там просто бєзудєржне вісєльє. Просто подивіться ці короткі відєо присвячені тому, шо вони облять весь день. 

 

Ну, ще можна так.

Далі просто насиплю вам більш-менш вмєняємих фоток, бо тут майже нема шо коментувати.

Прєдставітєлі мєсних птіц.

В нашої маленької групи любітілєй животних не раз виникало питання хрєна вони не улітают? Вони ж птіци! Тіпа, альо. Криши нєт! Пацани, ну йомайо. Зачєм вам крилья? Ну да ладна. Там деякі улєталі, тобто не було привязки до апрідільонной клєткі. Вапрос бил снят.

І ще трошки мясних нєжних птіц.

Тепер розбавим мій блого-звєрінєц животними. Карочє, ми з пациками начали діко-бєшено жать на кнопку, яка васпраізводить звук, який іздают вєрблюди. Я не знаю, до чого цей звук прізиває, але до нас вийшов один з них і в нього був такий вигляд, наче він щас з нас візьме бабло за ложний визов.

"Пацани, я спокійно собі сидів, їв траву, дивився на класні горби своєї тьолки, а тут ви. І у вас должна буть чєртовскі важна прічіна, по якій ви мене отриваєте от дєл". Я думал плюнєт. Я б плюнул. 

Мамєнт "Дімон, атхаді, он ідьот к тібє".

Ми назвали його Сірьожа, бо він реагував на мою фразу: "Сірьожа, не їж с пола, апять ти за свайо". Так і астался Сірьожей. А шо.

Ми наблюдали за цими вісьолими горними козами і я ніяк не міг зрозуміти, пачіму клєтка вигнута в нашу сторону. Какова хрєна тут вапщє праісходіт, це ж кози, які їдять траву, хоч і табліца гласіт, шо вони апасні. Як так вапщє.

Але потім з горних вєршин до нас спустився і зайшов в клєтку Батя. Вапрос атпал сам собой. І харашо, шо там була ця клєтка, хоч і погнута. Ми йому не дуже подобались і я вже уявляв, як моя тазова кость прєвращаєцца в кашу одним точним ударом цих рагов, які гнуть мєталічєскі прутья, як вєтєр камиш.

Коли ти зашутіл і сам смійошся. 

Упала якось жирна дєвочка в клєтку з тігром, а він її не з'їв. В нього були праблєми з сосудами і печінкою і врач йому сказав, шо жирного нізя. 

Я знаю, шо не смішно. Ви просто нічо нє панімаєтє в майом юмарє. Ідьом дальше.

Казалось би, обичний деревяний гіпопотам. А так точно дємонстрірує, шо буває з людьми, які заходять в пабліки тіпа "ДНР і ЛНР" і намагаються вести там діскусії на палітічєску тєму. Бамбіт так, шо стул прожечь можна. 

Жирафи норм. Нєчіва дабавіть. Знаєте чого в них довга шия? Правильно.

І маленька морська свінофєрма для контраста. 

Кульмінациєй всіво став отетат парєнь. Нєразгаворчів, но дружелюбєн. Спочатку він просто так спав, поклавши лапку на скло, чєм я нєвозбранно васпользовался.

Потім його розбудили мушки і світло, від якого він єстєствєнєйшим образом прикрився. Ніплоха, тігр, ніплоха. Очєнь умно.

Іще трошки пятністих друзєй. Біля їхньої території знаходився атракціон. Суть його була в тому, шо ви могли пробігти маленьку доріжку десь метрів 10, а екран показував вам вашу максимальну швидкість бігу. Судя по швидкості всіх тих младєнцев на калясках, дітей, падросткав, женщін, мущін, дєдушок і бабушок, можна прям точно сказати, шо якби хоч один із цих голодних гєпардав покинув свій домік, ми були б мертвими не встигши сказати "я пакойнік". Заливали б все кругом кровью з роздертої шиї і смішно булькали. Атракціон какбе говорить нам: "Пацани, нє. Даже нє питайтєсь. Якшо вас не врятує цей заборчік з електричною напругою, то вже нічого не врятує. Тим більше ваші маленькі вялі ножки".

К слову про заборчік. Так майже кругом була пропущена напруга. Я не знаю наскільки це гуманно, але шо тут говорити, якшо тварини і так в зоопарку. Це не цирк, но і нє запавєднік. Судячи з того, як ведуть себе білі ведмеді (див. вище), то вони тут і без напруги на клітках с ума сходят.

Навіть цей слон танцює, щоб його впустили в клітку. 

І там багато таких "зациклених" тварин, виглядають як гіф файл, а може вони просто давно "паєхавшиє" і їм норм вапщє.

Ще трошки морських тварєй.

Нєулавімий марской котік, за рухами якого можна прослідкувати тільки в серії фоток. Він просто відпливав, мутіл сальтуху і павтарял всьо снова. Апять такі "зациклєний". Я не знаю, шо у них там праісходіт. Чорті што.

Приправим це все конямі Пржевальского.

Всяку мєлочь тіпа ящєріц, жуков, чєрвєй і мишей кідать нібуду, бо якось не солідно уже після слонів і тігрів. Да і не видно там ніфіга, хочете подивитись, то вийдіть на город після даждя і копніть паглубже. Палюбасу шось далжно повзать. Отета шось прімєрно то же, шо і в заапаркє. 

Ну, і на дісєрт. Ушастий пьос, який спав. І якого не було видно.

Ушастий пьос справа. Ота сонна махната куча. Та справа, говорю.

Вопщім, бєз самнєнія, заапарк в Прагє нада пасєтіть. Навіть якшо цей пост нє агонь і ви дуже сумніваєтесь в цьому. В жизнє всьо нє так, прієдь і правєрь. Нє пажилєєш. 

І запомні. На пєньок сєл - касарь атдать должен.