Ітогі падвідьом

Драстуйте, доброго здоровлячка.

Так плотно завісал на родінє, шо пропустив один день блога. Акі бунтарь! Але там нема про шо писати окрім того, шо я дуже багато їв і зустрівся з тоннами людей.

Сірйозно, пацани, наступного разу строго по запісі, бо не встигаю нічого.

ВАС БАГАТО, А Я ОДИН.

А шо в сухом астаткє? Бо я ж не за цим їхав сраних 23 години в сраному автобусі.

Карочє, зробив страховку, забрав візу, забрав зимові речі, побачився з батьками, побачився з друзями, атлічна правьол врємя, купив квиток на автобус. Завтра на 8.30 ранку я виєжжаю на шикарному комфортабєльному і неймовєрно красівому автобусі назад в Брно і да паможет мнє Бох. Це будуть ті ж самі 23 години шляху. Назад.

А ще знаєте шо? Читав інфу про автобус, на якому я приїхав сюди. Як то кажуть, харошая мисля пріходіт апасля. Так вот, на сайті написано шось тіпа: "для вашого комфорта, в автобусі є плєди і подушечки".

Подушечки, Карл! В них були плєди і подушечки! А я прочитав це тільки тоді, коли спав на власній руці всю дорогу і вже сидів вдома, питаясь унять аслєпітєльну боль в ніжнєй часті пазваночніка і калєнях, які упирались в сидіння попереду. Така от пєтрушка...

Харашо падумав, я рєшил іспользавать опит прошлой паєздки даби нє савєршать ашибок в будущєй. Автобусний пайок не на 4 години, а на всю дорогу. Больше куріци, для бога куріци! Ріс для трона із ріса! Не хочу більше їсти багєти із заправок, тому мій судочок на цей раз буде тріщать по швам, питаясь не вибухнути под напором рисокурки. Кромє таво, я взяв печива і батончик. Да, минулого разу я теж брав батончик, але тут ще печиво. Може ше вафлі зранку упакую. Да, вафлі - тєма вапщє. Класіка! 

Я купив журнал, який прочитаю в автобусі. Мене зацікавив заголовок статті на абложкє: "6 найкрутіших винаходів, які зробили українці, поки в країні йшла війна". Страшно прєдположить. 

Ще я думаю скачати якийсь годний сіріал\фільм\мульт. Підказки стосовно цього кидайте в лічку фб чи вк, або пишіть в комєнтах під постом. 

Сьогодні я підготувався, містер Автобус. Ти не зможеш так просто загнать мене в тємнєйшу тєнь атчаянія і болі, пучіну агонії і переглядів документалок про тварин з BBC. Я - чілавєк, а ти всіво ліш транспорт. Це не ти їдеш в Брно зі мною всередині, це Я їду в Брно, цинічно використовуючи тебе. Да, якось ти завіз самого Цоя на тот свєт стрємітєльним рєйсом, але то був скоріше виняток з правил. Більше ніяких смєртєй і жирних пасажирів в кріслі переді мною, що максимально відкидуючись назад на самому початку шляху кажуть: "Извините, не помешаю? Спать просто собираюсь". Нєт, хрєна з два парєнь, ти хочеш зламати мені коліна! Це по-перше, а по-друге, ти збираєшся їсти, а не спати! І не просто, а ужасно мєрзко (гірше, ніж я) і довго, вибираючи в свій автобусний арсєнал самі ванючі і незручні для поїдання в транспорті продукти, які ти будеш жерти лежачи, чавкаючи і густо посипаючи себе і все навколо крихтами і шматками цього...шоб це не було. Холодець із горохового супа! А коли водій снізайдьот, шоб зробити перерву на заправці, ти з четвертого раза встанеш, бо твоя жопа плотно зажата між поручнями, і підеш на цю заправку купити пирожок з якимись тушеними яйцями і згущоним концентрованим молоком бєшеной осліци, шоб у людей від запаху аж гайморіт почав пробиватись, бо в салоні всьо іщо дуже комфортно після твого першого "захода" на єду. Я знаю всі твої ходи, містер Автобус! Всі твої пастки! Ха! 

Не цього разу, Автобус...Не цього разу. Тепер тільки ти і я.

Всім удачі, пацики. Я відпишусь, коли буду в шарагє. Не сумуйте.