Прівєт, чілавєчєства.
Пишу пост, бо є про шо писать. Дома нє сідєл. До мене прікатілі друзяшки з Польши!
Пряміком із Кракова. Ну, насправді вони робили багато зупинок між Краковом і Брно, виїхали до мене у вівторок, а приїхали аж в пятніцу, хоча їхати годин 3-5. От настока вони багато зупинялись. Пшеключєнія, пшекскурсії, пшегулянки різними містами.
Карочі, я зустрів їх на вокзалі, ми поснідали сідром з маршмеллоу і іншими сахаросадєржащими ніштяками (завтрак чємпіона) і тут же пашлі гулять по самим цікавим місцям Брно. Почали з мака в центрі, бо Сані потрібен був інтернет, щоб трошки попрацювати, а Сані (дівчині Сані) нічого не треба було, тому ми їли. Анбелівебл. Ексайтінг. Брестейкінг.
Подождіть не розходьтесь! Це не канєц історії. Патом ми пішли в цей лігіндарний замок Шпільбєрг в Брно. Стока тут живу і ні разу там не був. Так што для мене ця штука була такою ж новою, як для Алєксандрів Алєксандр Алєксанрєй Саш.
Скєптік, крітік, сатаніст.
Замок знаходиться на вазвишенасті (гарє), до нього веде дорога пад чєртовскі сірйозним наклоном. Не настока, шоб брать з собой екіпіровку любітілєй лазить по скалам і падать з висоти, но всьо же. Санє ідєя паднімацца нє панравілась с самава начала путі. Того, коли на дорозі попадалась якась развілка, де одна дорога веде вгору, а інша вниз чи прямо, Саня вибирав другий варіант. Я б і сам раніше вибрав другий варіант. А якшо бути максимально чесним, то раніше я обирав варіант сидіти вдома за компом і нікуди не ходити. Но нє тіпєрь, пацани. Ні в етат раз...
Піднімались ми не дуже довго і з цьой горки аткривался атлічний від на Брно. Погода була не дуже хороша, було досить мрачно і сонце нє снізашло падсвєтіть бажествєнну красату архітєктури горада.
Сонце було, канєшно, але якось так. Отам, карочє, імєнно дуже сильно світило. Іза всєх сіл.
Сам замок виглядає наче афігєнно масівна кірпічна халабуда. Емейзінг. Імпосібл.
Шоб ви собі прімєрно понімали. Отакий він на картінках в інтернетах.
Отакий він на дєлє.
Єслі вдруг дуже захочеться на екскурсію, то заходьте в інтернет і наслаждайтєсь. Дуже красіво. Да сльоз, пацани.
І ще там була одна штука, яка дуже добре передає вираз мого обличчя під час пари порівняльного конституційного права.
Кстатє а замках. Інтірєсний факт.
Якшо у вас такий ключ і він просто прокручується в замку, то там явно якась праблєма. Павєрьтє мнє, я знаю. В ключа вапщє не така форма ізначально була, я сначала падумал "в чом же падвох?". Ключі явно дєлають із матєріала, шо уступає по прочності матєріалу замка. Того він ламається прям внутрі. Чєртовскі крєпкий замок.
Після замку ми прогулялись містом і зайшли в паб.
Там атвєдалі мяса, сира і сідра. Порції, як зважди в Чехії, розраховані на матьорих драконів. Хєр знає як люди стільки їдять. Я взяв один бургєр, пацани, ОДИН. БУРГЄР. Да, в мєню він називався "Мєгабургєр" і я подумав, шо це перебільшення. Ну шо я з бургєром не справлюсь, даже єслі він великий. Бл*ть, його треба було назвати "кабаній інфаркт" або "агонія марафонца". То, шо він "мєга" - це було сірйозне прєумєншеніє, мєжду двома булками було пів центнера бєкона і сира, я вже не кажу про салат. Хатя салат, скарєє всіво, був для віда, шо там є шось "для здоровля", пушо жир з цього бургєра так і тьок. Аж булки промокли, наче мочалки, якими потного коня витирали після забєга на скачках. Такий імєнно бургєр на харошу компанію з 8 людей. Перед тим, як таке їсти, треба, бляха, показувати офіціанту справку, шо в тебе здорові судини і серце. І залишайте справку в пабі, бо вона вам більше не знадобиться. Карочє, я всєм даволєн, як ви зрозуміли.
Саши знайшли тачку на blablacar, яка сьогодні ж повезла їх уставших ситих і давольних прямо в Краків. Мені залишили почитати шикарну книжку, це буде одна з причин приїхати до них в гості. І книжку поверну і в Польше затусю.
Автор, доречі, чеський. Я прочитав кілька сторінок, поки їхав додому в трамваї. Дуже годна, рікаміндую, якшо десь знайдете. Імєнно сижу і смєюсь. Отака пєтрушка, пацани. На сіводня всьо. Нє скучайте і фоткайтесь прі харошем асвіщєнії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий