Прівєт із Будапєшта, бандіти. Як же круто добиратись кудись абсолютно безкоштовно і при цьому говорити з смішними ваділами, які травлять історії із жізні. Адна смішнєє другой. Дорога зайняла десь 5 годин з паузами на єду і народні гулянія між машинами, а взагалі з Брно до Будапєшта 3 години з гаком.
Спочатку я і К доїхали на автобусі до кінцевої зупинки в Брно, на край міста тіпа. Там ми зловили машину і чувак погодився довезти нас сразу до Братіслави (10 хвилин, Карл!), але сказав, шо нема там шо дивитись, це тупо агромне село з фабріками і заводами. Дивно те, шо машини ловив я. Рєшилі нє іскать льогкіх путєй, навіщо мініатюрній дівчині лювити тачку, давай давєрім це Дімону і пасмотрім шо буде. Бо з моїм обличчям тока машини ловити. Ну нафіг. Я спав 3 години, такоє ліцо, наче я живу в Братіславі і їду додому. Але спрацювало, хоч і з другої машини, бо перший чувак їхав в якесь пасілєніє, яке знаходиться за 30 км від Брно, а воно нам нада? Нє. Ну і єдь сібє з богом.
Патом нас підкинули прям пад Будапєшт від заправки, де ми апусташалі наші запаси провізії і шукали машину для останнього ривка. Всі машини були забиті людьми пад завязку, аж двері тріщали і вже темніло, але ми знайшли одну шикарну дівчину, яка, як виявилось, народилась в Україні, але вже багато років живе і працює в Будапєштє. Вона довезла нас до центра міста, допомогла знайти хостел і запитала чи є в нас вода і їжа. Прям дозаправка в путі якась. Шикарно падфартіла з машинами, водіями, погодою і часом. Зараз я вже пройшовся від місця, де нас висадили, до хостела і пишу вам отета всьо. Зараз залишу тут речі і знову піду гуляти. А шо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий