Потні животні

Драстє.

Як і обіцяв, сьодня раскажу вам про мою паєздку в заапарк. Дліннопост з купою фоток. 

Ранок почався не з мюслєй і йогурта, а з методічних і яросних люлєй, які я виписував БУМАГЄ! Це крайнє странна історія, пацани, вона викликає більше питань, ніж дає відповідей. Соль в тому, шо останні дві ночі я майже не спав і сьогодні мій мозок вирішив взять управлєніє на сібя бєссазнатєльно. 

Вася, мій сусід по кімнаті, поставив будільнік на 7.30, але його розбудив не він і навіть не мій будільнік, який я поставив на 7.00. Його розбудив шум і те, шо я почав робити, коли почув будільнік. Все, шо я пам'ятаю, це сон, в якому мені чітко і ясно зрозуміло, шо мені дуже і дуже сильно треба спати і я маю зробити все, щоб знищити істочнік шума, який намагається мене розбудити. 

Карочє, будучі іщо ва снє, я відчуваю, як ва мнє закіпаєт ярасть. Місце, яке позначене стрілкою - це місце, куди я кладу телефон, а місце в кружечку - це місце, де висіла бумашка з моєю дієтою і ще якоюсь інфою для повсякденного нагадування. 

НАМЄРТВО. ПРИКЛЄЄНА, СКОТЧЕМ,

Я із закритими очима намагаюсь дістати рукою кудись до лампи і унічтожить всьо, шо змушує мене прокинутись! Шота махаю той рукой, лапаю стєнку, лампу, царапаю нігтями. Зі слів Васі, він від цього шаркання і прокинувся. Піднімає голову, а я валяюсь спиною до нього і рукою зриваю к хєрам свою дієту і всьо, шо там було. Жмакаю, кидаю на пол і сплю далі. Тоді ж я був впевнений, шо це була ця бумашка ва всьом вінавата! Бо коли я намацав шось рукою на стіні і відкрив очі, то побачив, шо я царапаю нігтями скотч. І как давай рвать там всьо в клочья. Як бєрсєрк, пацани! Кровава пєлєна яросной злоби застілала мнє глаза. Як тільки я відірвав все, шо було приклеєне до стінки, мій будільнік в телефоні затих, бо тупо закінчилась музичка. Ну і я вирішив, шо я пабіділ цю нічтожну бумашку, яка дєрзко пасмєла міня будіть. Пізніше, коли я вже вийшов з душика, я побачив, шо на підлозі валяється цей же самий ізувєчєний в нєравном бою клочок бумаги і перша думка: "Клєвал карась пєрловку...Це був не сон!".

Потім я запитав у Васі: "Я шо, зранку відірвав бумажку, яка висіла на стіні?" і він вже розповів мені, як це все виглядало з його боку. Тіпа, ну да. Проснувся, повідривав всьо, шо приклеїв, викинув на пол і заснув. Ну, зато я тепер точно знаю, шо з бумажками я справляюсь на атлічна. Бо не на того напала! Будеш знать, як мене будить, срана дієта. 

А тепер, собсно, вєрньомся к заапарку. Якой тока дічі ми там нє насматрєлісь.

Сам зоопарк очєнь нєплох, бо він у світовому рейтингу зоопарків знаходиться на 4 мєстє. А це означає, шо тут є на шо подивитись і такі да. Чіво там тока нєт. Почали ми нашу прогулянку з візіта до панди. Не класічєской, як ви могли б подумать, а вот такой. Да. Це панда. Не питайте.

Більше схожа на лисицю, но нє будьтє наівнимі. Це всьо іщо мідвєть. Малая\красная панда ілі кашачій мідвєдь. Називай як хочеш.

Проходи між різними частинами зоопарку не завжди виглядають як вулички. Деякі виглядають як джунглі, так шоб імєнно всьо ащутіть. Кромє таво, деякі піщєри, в яких є тваринки за склом, заповнені живими лєтучімі мишамі, які ніфіга не в клітках і не за склом. просто перед входом в печеру висить табличка, шо тіпа акуратно, пацани, бо в цій печері є літучі кажани з можливістю вільного пересування. Заходіш і відчуваєш, як дєман ночі з кожаними крильямі аставляєт на валасах льогкій сквазняк. Головне не дивитись на паталок, бо можна впісяцця. Спочатку здається, шо там просто дуже темно, але потім ця тємната починає капашицца і нє дай баже тібє, глупєц, посвітить туда тілфоном. Женщіни проходять цю печеру дуже, дуже бистро і в полупрісядє. Виглядає смішно. Їм би іще факєли в руки.

В таких піщєрах абітают прєдставітєлі мєсного студєнчєства. Їх стіль жизні мало чим відрізняється від нашого. Але їх іще меньше мучить совість по поводу пропущених пар чи відміток "н" в журналі присутності, бо вони всігда на свайом мєстє.

З цими пацанами все ясно.

Якшо ви мене запитаєте, хто там кручє всього проводить врємя, так це білі мішки. В них там просто бєзудєржне вісєльє. Просто подивіться ці короткі відєо присвячені тому, шо вони облять весь день. 

 

Ну, ще можна так.

Далі просто насиплю вам більш-менш вмєняємих фоток, бо тут майже нема шо коментувати.

Прєдставітєлі мєсних птіц.

В нашої маленької групи любітілєй животних не раз виникало питання хрєна вони не улітают? Вони ж птіци! Тіпа, альо. Криши нєт! Пацани, ну йомайо. Зачєм вам крилья? Ну да ладна. Там деякі улєталі, тобто не було привязки до апрідільонной клєткі. Вапрос бил снят.

І ще трошки мясних нєжних птіц.

Тепер розбавим мій блого-звєрінєц животними. Карочє, ми з пациками начали діко-бєшено жать на кнопку, яка васпраізводить звук, який іздают вєрблюди. Я не знаю, до чого цей звук прізиває, але до нас вийшов один з них і в нього був такий вигляд, наче він щас з нас візьме бабло за ложний визов.

"Пацани, я спокійно собі сидів, їв траву, дивився на класні горби своєї тьолки, а тут ви. І у вас должна буть чєртовскі важна прічіна, по якій ви мене отриваєте от дєл". Я думал плюнєт. Я б плюнул. 

Мамєнт "Дімон, атхаді, он ідьот к тібє".

Ми назвали його Сірьожа, бо він реагував на мою фразу: "Сірьожа, не їж с пола, апять ти за свайо". Так і астался Сірьожей. А шо.

Ми наблюдали за цими вісьолими горними козами і я ніяк не міг зрозуміти, пачіму клєтка вигнута в нашу сторону. Какова хрєна тут вапщє праісходіт, це ж кози, які їдять траву, хоч і табліца гласіт, шо вони апасні. Як так вапщє.

Але потім з горних вєршин до нас спустився і зайшов в клєтку Батя. Вапрос атпал сам собой. І харашо, шо там була ця клєтка, хоч і погнута. Ми йому не дуже подобались і я вже уявляв, як моя тазова кость прєвращаєцца в кашу одним точним ударом цих рагов, які гнуть мєталічєскі прутья, як вєтєр камиш.

Коли ти зашутіл і сам смійошся. 

Упала якось жирна дєвочка в клєтку з тігром, а він її не з'їв. В нього були праблєми з сосудами і печінкою і врач йому сказав, шо жирного нізя. 

Я знаю, шо не смішно. Ви просто нічо нє панімаєтє в майом юмарє. Ідьом дальше.

Казалось би, обичний деревяний гіпопотам. А так точно дємонстрірує, шо буває з людьми, які заходять в пабліки тіпа "ДНР і ЛНР" і намагаються вести там діскусії на палітічєску тєму. Бамбіт так, шо стул прожечь можна. 

Жирафи норм. Нєчіва дабавіть. Знаєте чого в них довга шия? Правильно.

І маленька морська свінофєрма для контраста. 

Кульмінациєй всіво став отетат парєнь. Нєразгаворчів, но дружелюбєн. Спочатку він просто так спав, поклавши лапку на скло, чєм я нєвозбранно васпользовался.

Потім його розбудили мушки і світло, від якого він єстєствєнєйшим образом прикрився. Ніплоха, тігр, ніплоха. Очєнь умно.

Іще трошки пятністих друзєй. Біля їхньої території знаходився атракціон. Суть його була в тому, шо ви могли пробігти маленьку доріжку десь метрів 10, а екран показував вам вашу максимальну швидкість бігу. Судя по швидкості всіх тих младєнцев на калясках, дітей, падросткав, женщін, мущін, дєдушок і бабушок, можна прям точно сказати, шо якби хоч один із цих голодних гєпардав покинув свій домік, ми були б мертвими не встигши сказати "я пакойнік". Заливали б все кругом кровью з роздертої шиї і смішно булькали. Атракціон какбе говорить нам: "Пацани, нє. Даже нє питайтєсь. Якшо вас не врятує цей заборчік з електричною напругою, то вже нічого не врятує. Тим більше ваші маленькі вялі ножки".

К слову про заборчік. Так майже кругом була пропущена напруга. Я не знаю наскільки це гуманно, але шо тут говорити, якшо тварини і так в зоопарку. Це не цирк, но і нє запавєднік. Судячи з того, як ведуть себе білі ведмеді (див. вище), то вони тут і без напруги на клітках с ума сходят.

Навіть цей слон танцює, щоб його впустили в клітку. 

І там багато таких "зациклених" тварин, виглядають як гіф файл, а може вони просто давно "паєхавшиє" і їм норм вапщє.

Ще трошки морських тварєй.

Нєулавімий марской котік, за рухами якого можна прослідкувати тільки в серії фоток. Він просто відпливав, мутіл сальтуху і павтарял всьо снова. Апять такі "зациклєний". Я не знаю, шо у них там праісходіт. Чорті што.

Приправим це все конямі Пржевальского.

Всяку мєлочь тіпа ящєріц, жуков, чєрвєй і мишей кідать нібуду, бо якось не солідно уже після слонів і тігрів. Да і не видно там ніфіга, хочете подивитись, то вийдіть на город після даждя і копніть паглубже. Палюбасу шось далжно повзать. Отета шось прімєрно то же, шо і в заапаркє. 

Ну, і на дісєрт. Ушастий пьос, який спав. І якого не було видно.

Ушастий пьос справа. Ота сонна махната куча. Та справа, говорю.

Вопщім, бєз самнєнія, заапарк в Прагє нада пасєтіть. Навіть якшо цей пост нє агонь і ви дуже сумніваєтесь в цьому. В жизнє всьо нє так, прієдь і правєрь. Нє пажилєєш. 

І запомні. На пєньок сєл - касарь атдать должен.